Справа мертвого авіатора. Олександр Красовицький
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Справа мертвого авіатора - Олександр Красовицький страница 8
– Нам потрібен аеродром, – упевнено заявив він.
– Уточкін літав над іподромом, – зауважив Сікорський.
– Так. І тільки гожого дня. Аби створити щось, що допоможе нам перекреслити оцю рабську залежність від кількох хмаринок у небі, нам потрібен аеродром.
У вересні 1911 року новий аеродром на Куренівських луках було офіційно відкрито. Окрім ангарів на ньому розмістилися трибуни для глядачів, буфет, погріб для пального та сигнальна щогла Київського повітроплавального товариства. Одногрупником Ігоря Сікорського був Федір Терещенко, на кошти якого і було відкрито новий аеродром.
Міра здригнулася, коли візник проминав білі стіни старовинної церкви. Одна з найдавніших у місті – Кирилівська, що розташована на території однойменної психіатричної лікарні. Звідси кількасот метрів до аеродрому. Чому вона напросилася поїхати з Тарасом Адамовичем?
Колишній слідчий сидів навпроти, інколи позирав на неї, однак розмову не починав. Візник підганяв коня. Знайомий маршрут – дівчина відмахнулась від спогадів, що холодними пальцями торкнули шию. А могла б лишитися в затишному будиночку посеред яблуневого саду та, попиваючи чай, друкувати свідчення очевидців із розповідей Тараса Адамовича. Однак щось на споді його очей, схоже на тривогу чи серпанок смутку, змусило її безапеляційно сказати колишньому слідчому:
– Я поїду з вами!
– Не варто. Ми можемо зустрітися пополудні, я все розповім.
– Дарма згаємо час. Я поїду, занотую свідчення, вам не потрібно буде потім переповідати мені все почуте.
– Міро, ми поїдемо…
– Знаю, на Куренівку. Туди, де він тримав мою сестру. Все гаразд.
Тарас Адамович уважно подивився на неї і несподівано для себе погодився. Хтозна, що саме переконало його у непохитності її рішення. Тонкі стиснуті губи, металевий відблиск блакитних очей? Аеродром пустував – Рудий попередив, що там вони знайдуть хіба кілька апаратів, які навряд чи літають, і, можливо, аероплани, що тимчасово зупинилися у Києві, аби екіпаж відпочив перед відльотом на фронт у напрямку ризького аеродрому. Ескадра повітряних кораблів розмістилася під Вінницею – туди летіли чотиримоторні «Муромці» Ігоря Сікорського, сам конструктор теж перебував на вінницькому аеродромі. Кого ж їм опитувати тут, на Куренівці?
– А де ми знайдемо пілотів, які керували «Грандом»? – запитала Міра.
– Маємо їхні свідчення, хоч і доволі скупі, – він постукав рукою по чорній валізці.
Міра вже звикла до його злегка згорбленої постаті