Володимира Червоне Сонечко Ярослав був посаджений князем у Новгороді. Утвердившись там, Ярослав перестав платити дань Києву. Насувалася війна між сином і батьком, але в 1015 році Володимир помер.
Владу в Києві захопив пасинок Володимира Святополк Окаянний. Побоюючись суперництва, він почав усувати братів. Були убиті Борис, Гліб і Святослав. Проте в тривалій війні проти Ярослава він потерпів поразку. З 1019 року Ярослав правив у Києві, тоді як землями на схід від Дніпра володів його брат Мстислав. Лише у 1036 році після смерті останнього Ярослав став самовладним правителем Київської Русі.
Здолавши всіх ворогів зовнішніх (печенігів) і внутрішніх, Ярослав зайнявся державними справами. Під час його княжіння Київська Русь досягла вершини своєї могутності. Величезна країна була об'єднана, руська культура знаходилася чи не на більш високому рівні розвитку, чим в європейських країнах. Київ активно будувався і вражав чужоземців широкими вулицями і прекрасними храмами (зокрема, величним Софійським собором). Князь сприяв посиленню Руської церкви, заснував першу бібліотеку.
В області зовнішньої політики Ярослав добивався зміцнення міжнародного авторитету Староруської держави. За його ініціативою новгородський князь Володимир І Ярославич у 1043 році зробив останній великий похід Русі на Візантію, який, проте, закінчився невдачею. Близько 1050 року в Києві був поставлений перший митрополит з руських – Іларіон, що відстоював незалежність Руської єпархії від Константинополя. Крім того, багато дітей Ярослава було зв'язано родинними узами з представниками правлячих династій Центральної і Західної Європи: королі Франції, Норвегії, Данії, Угорщини визнали за честь узяти в дружини дочок київського князя.
У правління Ярослава Мудрого був уведений писаний звід законів «Руська правда». її складання часто приписується самому князеві, хоча насправді це цілий ряд документів, що відносяться до різного часу. Лише частина їх була написана в 30-ті роки XI століття. Як і інші подібні зведення того часу, «Руська правда» містила в першу чергу вже сталі норми звичайного господарського, кримінального, цивільного права. її значення було саме у фіксації цих норм на папері, що сприяло розвитку права і держави як такої. Вона містила немало пережитків родового ладу наприклад, вирішувала кровну помсту. Але, коло тих, що мали право мстити таким чином звужувався в порівнянні з попередніми звичаями.
«Руська правда» мала величезне значення для подальшого розвитку українського, руського, білоруського, а частково і литовського права. Вона зберігала свою правову силу протягом декількох століть і набагато пережила Староруську державу, в якій вона виникла.
До наших днів дійшло більше ста списків «Руської правди». Всі вони розпадаються на дві основні редакції: «Коротку» і «Розширену». Більшість дослідників вважають, що найдавнішою редакцією (підготовленою не пізніше за 1054 рік) є «Коротка правда», яка складається з «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів» (прийнята
