потім економічні і господарські. Дійсно, в цей самий час Данило, як уже згадувалося, основну увагу приділяв захисту своїх земель від татарських набігів, створенню нових фортець і зміцненню тих, що вже існували. Зрозуміло, що достатньо велике і добре укріплене місто повинне було стати важливим пунктом на перетині безлічі річкових і сухопутних торгових шляхів, що проходили тоді по галицьких землях. Утім, це не зменшує заслуг Данила Романовича, що вибрав місце заснування на вододілі Дніпра, Дністра та Вісли і одночасно у «воротах», ведучих з Східної до Західної Європи і з Прибалтики до Чорного моря.
Однією з найстаріших будов міста вважається церква Святого Миколи. Згадка про неї вперше зустрічається в 1292 році в грамоті князя Льва. В кінці XIII століття був побудований костьол Марії Сніжної, який зараз вважається найстарішим Львівським костьолом. До тих самих часів відноситься і поява церкви і монастиря Святого Онуфрія. Саме у цьому монастирі в 1573 році Іван Федоров заснував свою першу друкарню.
Стародавній Львів, як і більшість тодішніх укріплених міст, складався з трьох частин: дитинця, тобто укріпленого міста, підгороддя (що оточує місто) і пригородів. Дитинець знаходився на Княжій горі (у XV столітті вона була відома як Горай, а в XVII – як Лиса гора) і був відокремлений від Високого Замку глибоким яром, в 1830 – 1840-і роки засипаним. Дитинець був добре укріплений валами, засіками і частоколом, так що витримував численні напади. Тут, ймовірно, знаходився «стовп» – оборонна башта, будинок князя і його дружини, сховища для їжі і, можливо, каплиця.
По північно-західному схилу гори розташовувалося підгородде, яке було також укріплено валами і частоколами. В основному тут знаходилися княжі тереми (вище за церкву Святого Миколая, на горбі, який називався Вудильниця), від яких вела круто вниз дорога до торжища (нині площа Старий Ринок). Пригороди займали правий берег заводі річки Полтви та схили гори і тягнулися півколом по західній, північній і південній сторонах Княжої гори. Вони не були укріплені, ймовірно, захищалися тільки валами або частоколом, а у разі озброєного ворожого нападу жителі разом зі своїм майном шукали захисту в підгородді і дитинці. Окремо, на горі, стояв укріплений монастир Святого Юра.
Княже місто створювалося на торговому шляху, що проходив від Чорного моря через Галич, Львів і Холм до Балтики. Цей шлях пролягав через Старий Ринок і мимо численних церков і монастирів, з яких до нашого часу збереглися (в основному, побудовані наново на старих місцях або фундаментах) церкви Святої Парасковії, Святого Онуфрія і Святого Миколая, а також костьоли Іоанна Хрестителя і Марії Сніжної.
Львів досить швидко став торговим і економічним центром князівства і всього регіону. Вигідне розташування сприяло його бурхливому розвитку, що окрім зростання чисто економічного добробуту також обумовлювало приплив татар, німців, угорців і поляків. Всі вони вносили до життя міста частину своєї культури, тому архітектура Львова – вельми своєрідна суміш готики,
