унія.
У 1370 році помер, не залишивши спадкоємців чоловічої статі, польський король Казимир Великий. Престол успадкувала його малолітня внучка Ядвіга. Польща шукала союзників у боротьбі проти сусідів, зокрема проти тевтонів і угорців. Поляки звернули увагу на сина видатного литовського князя Ольгерда – Ягайло. Врешті-решт йому і була запропонована в дружини 12-річна Ядвіга. Литовський князь охоче пішов на переговори. Йому також необхідно було боротися з німецькими лицарями, крім того, не цілком міцним було його положення усередині країни. Умираючи (1377), Ольгерд заповідав йому трон, хоча Ягайло був молодшим сином, та ще і від другої дружини. У ході зміцнення своєї влади новий литовський князь наказав убити свого дядька Кейстута лідера язичницької партії, що ставило Ягайло в опозицію значної частини етнічної Литви, особливо її північно-західній частині – Жемайтії. Союз із Польщею давав князеві можливість не так сильно залежати від цих земель і людей, що проживали там.
На початку літа 1385 року три посольства – Великого князівства Литовського, Польщі й Угорщини – зібралися в замку Крево (нині Гродненська область, Білорусь). Переговори йшли довго, лише на 14 серпня були вироблені зобов'язання Ягайла, які він повинен був виконати, щоб отримати королівську корону. Великий князь обіцяв прийняти католицтво й обернути в цю віру своїх родичів і підданих, покрити нанесений Польщі збиток, відвоювати всі захоплені іншими країнами польські землі і «країни свої Литву і Русь навіки приєднати до корони королівства Польського». Була серед домовленостей ще одна. У 1378 році при підписанні договору про одруження Вільгельма Габсбурга на Ядвігі сторони умовилися про виплату компенсації в 200 тисяч флоринів стороною, яка відмовиться від браку. У Крево і цю величезну суму Ягайло зобов'язався заплатити за поляків.
На з'їзді у Волковиську в 1385 році були схвалені такі умови унії: об'єднаними державами повинна управляти одна людина, що поєднує функції короля і великого князя, спочатку таким буде Ягайло, а потім – прямий нащадок його й Ядвіги; ведення зовнішньополітичних справ, що стосуються обох держав, а також захист території повинні бути сумісними; внутрішнє управління в кожній з країн – роздільне; і у Польщі, і у Великому князівстві Литовському – свої війська, уряди і окрема казна. Білоруському населенню була залишена свобода сповідання східно-християнської віри. Казна Великого князівства Литовського в значній мірі прямувала на польські потреби.
2 лютого 1386 року в Любліні представники «народу шляхетського» заявили Ягайлу, що вибирають його своїм «паном». Тільки після цього процесія на чолі з Ягайло попрямувала до Кракова.
Молоду королеву переконали, що для користі держави вона повинна погодитися з Кревськими умовами. Наступного року після висновку унії Ягайло зробив державною релігією Литви католицтво. Таким чином він вибив грунт з-під ніг тевтонських «місіонерів», але з другого боку – значно ускладнив життя східнослов'янським
