хана з престолу при щонайменшому прояві непокори і заміна його іншим представником роду Гиреїв серед декількох десятків осіб, що зазвичай знаходилися в Стамбулі у вигляді заручників.
Менглі-Гірей підтримував дружні відносини з Великим князем Іваном III і діяв з ним вкупі проти Литви, бажаючи при його допомозі самому оволодіти землями Золотої Орди. Таким чином, він сприяв звільненню Русі від монгольського ярма. Правда, після смерті Івана III Менглі-Гірей змінив свою політику щодо Московської держави і почав дружити з Литвою, а з Василя III і наступника Менглі Мухаммед-Гірея і почалася тривала і безперервна боротьба Кримського ханства з Москвою і Литвою, залежно від того, коли та чи інша були вигідніші правителю Криму.
Позбавлення автономії Київського князівства
Ми залишили історію Київського князівства на етапі татаро-монгольського нашестя. У 1236 році при появі монголів в Європі Ярослав Всеволодович Новгородський захопив Київ, тим самим припинивши протистояння смоленських і чернігівських князів за нього. Вторгшись на територію Північно-Східної Русі в кінці 1237 року, монголи залишили чверть війська в степах. У березні 1238 року Юрій Всеволодович Володимирський, не дочекавшись полків брата, загинув разом з військом в битві на річці Ситі.
На початку 1240 року після розорення Чернігово-Сіверського князівства монголи стали на лівому березі Дніпра напроти Києва і направили в місто посольство з вимогою про здачу. Посольство було знищене киянами. Оборону від монголів очолив тисяцький Данила Дмитр. Місто чинило опір об'єднаним військам монголів з 5 вересня по б грудня. Зовнішня фортеця упала ще 19 листопада, останнім рубежем оборони стала Десятинна церква, стіни якої звалилися під тяжкістю людей.
У 1243 році Батий віддав розорений Київ володимиро-суздальському князеві Ярославу Всеволодовичу, визнаному «стареі всім князем у Руському язьще». У 40-х рокахXIII століття в Києві сидів боярин цього князя – Дмитр Ейкович. Після смерті Ярослава місто було передане його синові, Олександру Невському Це останній випадок, коли Київ згадується в літописі як центр Руської землі. З середини XIII – до середини XIV століття князівство продовжувало контролюватися в основному володимирськими намісниками і ординськими баскаками.
У 1331 році в літописі згадується київський князь Федір. Приблизно в цей час Київське князівство входить до складу Литовсько-Руської держави. Відносно дати цієї події думки розходяться: одні приймають як дату 1320 рік, інші відносять завоювання Києва Гедиміном до 1333 року, нарешті, треті зовсім відкидають факт завоювання Києва Гедиміном і приписують його Ольгерду, датуючи подію 1362 роком. Після 1362 року в Києві знаходився син Ольгерда, Володимир. Він, очевидно, не подобався ні Ягайлу, ні Вітовту, і в 1392 році був замінений іншим Ольгердовичем, Скиргайлом. Але і Скиргайло був настроєний проруськи, при ньому Київ став центром руської партії в литовській державі. Скиргайло незабаром помер, і Великий князь
