після того, як у її складі була об'єднана основна частина власне литовських земель. Треба сказати, що литовці, легко приймаючі місцеві звичаї, мову і релігію, що зберігали привілеї місцевих правлячих верств, здавалися слов'янському населенню прийнятнішими господарями, ніж жорстокі азіати. Власне, Велике князівство Литовське стало єдиною в Східній Європі організованою силою, яка могла дати відсіч Орді.
У княжіння Гедиміна (1316–1341), Ольгерда (1345–1377) і Кейстута (1345–1382) Велике князівство Литовське значно розширило свої володіння. На початку XIV століття Литві вже належала вся Західна Русь: князівства Полоцьке, Мінське, Вітебське. Одночасно об'єктами феодальної експансії стали землі Південно-Західної Русі. У 20 – 30-ті роки XIV століття в результаті декількох завойовних походів вплив Литви був поширений на Володимир-Волинський, Галич і Київ.
Зимою 1344/45 року внаслідок двірського перевороту Великим князем Литовським став вітебський князь Ольгерд Гедимінович. За угодою 1352 року Галицько-Волинська Русь була розділена між Казимиром III і Ольгердом. Польщі дісталася Галицька земля і частина Поділля, а князівству Литовському – Волинь.
Схема битви у Синіх Вод
10-й великий князь Литовський Ольгерд (1296–1377)
У середині 50-х років XIV століття активізується експансія литовських феодалів у Середньому Подніпров'ї. Цьому сприяло тимчасове ослаблення Москви, що також претендувала на південні землі. Межі володінь Литви впритул підійшли до території Київського князівства і Чернігово-Сіверщини не тільки з боку Волині, але і з півночі, що полегшило литовським феодалам остаточне утвердження своєї влади і в цьому регіоні. У цей самий час починається занепад Золотої Орди. Монгольська держава теж почала переживати період усобиць. По суті, відділяються від Орди хани Дніпровського Правобережжя.
У 1362 році Ольгерд перейшов у наступ на Київську і Чернігово-Сіверську землю і приєднав ці території до своєї держави. Рішучого удару по пануванню Золотої Орди в Східній Європі завдали в межиріччі Дністра і Дніпра. Тут у битві у Синіх Вод (річка Синюха, ліва притока Південного Бугу) була підірвана влада Ординської держави над Південно-Західною Руссю.
Історики не сумніваються в самому факті битви у Синіх Вод, проте час і місце битви впродовж XIX–XX століть були предметом дискусій. Наприклад, Володимир Антонович, Михайло Ясинський і Федір Леонтович уважали, що битва відбулася в 1362 році, на думку ж Матвія Любавського і Михайла Грушевського, вона відбулася в 1363 році.
До осені 1362 року склалася найбільш сприятлива обстановка для розгортання наступу Великого князівства Литовського в Подільській землі. З Польським королівством воно знаходилося в мирних відносинах. Трохи ослабів натиск хрестоносців на корінну Литву. Орду стрясали міжусобні війни. Основну масу військ Ольгерда, що виступили проти ординців, склали феодальні ополчення князівств Південно-Західної Русі, незадовго до цього
