Орду на поклін. Там його прийняли з найбільшою шаною, ніж інших князів. Від князя зажадали тільки здачі татарам декількох фортець і виставляння допоміжних військ у тому разі, якщо війна. Утім, як ні легка (порівняно) була залежність Галича від татар, але все-таки Данило обтяжувався нею, і метою подальшої діяльності князя стала звільнення від татар. Щоб забезпечити свою державу, Данило старанно почав укріплювати міста. Татари спочатку не звертали на це уваги, але коли князь почав поводитися по відношенню до них зухвалим чином, то новопризначений татарський темник Бурундай з'явився на чолі великої орди і зажадав у Данила зриття фортець і виставляння допоміжних військ проти союзної йому Литви. Данило повинен був підкорятися.
Скоро внутрішні нелади відвернули увагу татар, і вони залишили Галич у спокої. Князь Данило втратив тільки південну частину своїх володінь: жителі Пониззя вважали за краще підкорятися безпосередньо татарам. Такі ж прагнення виявили жителі східних околиць князівства, але вони вимушені були покорятися Данилу.
На відміну від Галицько-Волинського, Київське і Чернігівське князівства набагато сильніше постраждали від нашестя татар і не могли вже змагатися з Данилом. По відношенню до Польщі Галицько-Волинський князь продовжував традиційну політику своїх попередників – підтримував слабких і віддалених мазовецьких князів проти сильніших краківських. Втрутившись у польські справи, Данило захопив Люблінську землю, що вагалася між Руссю і Польщею.
На північно-східних границях Галицько-Волинського князівства в цей час піднімалася дуже сильна Литовська держава. Син Данила, Роман, отримав Чорну Русь (деякі білоруські землі) з умовою визнавати верховну владу литовського князя Міндовга. Угорський король відмовився від домагань на Галич і навіть поріднився з Данилом, видавши дочку за його сина Льва. Інший син Данила, Роман, був одружений на сестрі австрійського герцога; цей брак дав привід Роману, при припиненні чоловічої лінії австрійських герцогів, претендувати на їх володіння.
Данило вступив у переговори і з Римським Папою, розраховуючи отримати від нього допомогу для боротьби з татарами. У 1255 році він визнав духовне верховенство Риму, і папа Інокентій IV дарував Данилу королівський титул. Але через два роки Данило, розчарувавшись у надіях на папську допомогу, відмовився визнавати папу главою церкви; королівський титул він, проте, за собою зберіг.
У той час Данило як і раніше не користувався прихильністю бояр. Для підтримки своєї влади йому доводилося іноді удаватися до воєнної сили. Татарське нашестя і набіги литовців сильно підірвали могутність Галицької Русі. Значна частина населення тікала до Карпат, де і чекала, поки мине небезпека, щоб повернутися на своє попелище. Данило приклав багато зусиль, щоб заселити знову спустошені землі. Він побудував цілий ряд міст, з яких особливо виділяються Львів і Холм, який князь зробив своєю столицею.
Часті контакти із Заходом, як у попередній час, так
