і Ґрейс вирішили пояснити Джессіці, як усі вони могли походити від одного батька, сера Г’юґо Беррінґтона, і чому її мати відповідальна за його передчасну смерть.
Не встигала Емма припаркувати свій «остін A30» на автостоянці лікарні, як Джессіка вистрибувала із салону з останнім малюнком в одній руці та батончиком молочного шоколаду «Кедбері» в другій і мчала до ліжка Себастьяна. Емма не вірила, що хтось може любити її сина дужче за неї, але якщо таке й можливе, то хіба Джессіка.
Коли Емма увійшла до палати через кілька хвилин, то здивувалася вельми і зраділа, вперше побачивши Себастьяна не в ліжку, а сидячим у кріслі. Щойно він угледів матір, як підвівся, трохи затримався і розцілував її в обидві щоки, – ще одна несподіванка. «Коли ж настає момент, – задумалася Емма, – що матері перестають цілувати своїх дітей, а юнаки починають цілувати своїх матерів?»
Джессіка дуже докладно розповідала братові про те, що робила упродовж тижня, тож Емма присіла на край ліжка й удруге вислухала про всі її подвиги. Тільки-но вона перестала щебетати, щоб Себастьян зміг вставити хоч слово, він звернувся до матері:
– Сьогодні вранці я перечитав протоколи останнього засідання ради директорів. Ти ж розумієш, що голова закликає голосувати на наступному засіданні, і цього разу не вдасться уникнути ухвалення рішення про те, чи варто продовжувати будівництво «Бекінґема».
Емма не прокоментувала це повідомлення, а Джессіка розвернулася й узялася малювати стариганя, який дрімав на сусідньому ліжку.
– Я зробив би те саме, якби був на його місці, – продовжував Себастьян. – То хто ж, на твою думку, переможе?
– Ніхто не переможе, – сказала Емма, – адже незалежно від результату, правління залишатиметься розділеним, доки не з’ясується, хто мав рацію.
– Будемо сподіватися, що ні, бо мені здається, у вас є набагато більша проблема, з якою доведеться боротися спільно, і вона вимагатиме співпраці від тебе і голови, щоб забезпечити позитивний результат.
– Фішер?
Себастьян ствердно кивнув.
– І лише Бог знає, як буде голосувати він, коли вирішуватимуть питання про те, чи варто будувати «Бекінґема».
– Фішер проголосує так, як йому накаже дон Педро Мартінес.
– Звідки ти знаєш, що саме Мартінес, а не леді Вірджинія купила ці акції? – здивувався Себастьян.
– За словами Вільяма Гікі з «Дейлі-експрес», Вірджинія наразі переживає черговий процес розлучення, тож можеш бути певним, що вона зосередиться на тому, скільки грошей зможе витягнути з міланського графа, перш ніж вирішуватиме, як їх витратити. У будь-якому разі, у мене є власні причини вважати, що за купівлею цих акцій стоїть Мартінес.
– Я й сам уже дійшов такого висновку, – зізнався Себастьян, – адже чи не останнє, що сказав мені Бруно, коли ми їхали в машині дорогою до Кембриджа, це те, що його батько зустрічався з майором, і він
