«Бекінґема».
– Без сумніву, на нього вплинула думка його матері з цього приводу, – усміхнувся Бьюкенен.
– Хоч це й дивно, але ні. Здається, йому радить хтось інший.
Емма голосно засміялася.
Гаррі підняв погляд з іншого кінця стола і відклав свою газету.
– Позаяк я нічого не зміг знайти кумедного у вранішній «Таймс», поділись, будь ласка, жартом зі мною.
Емма сьорбнула кави і повернулася до «Дейлі-експрес».
– Схоже, що леді Вірджинія Фенвік, єдина донька дев’ятого графа Фенвіка, порушила процес розлучення проти свого міланського графа. Вільям Гікі передбачає, що Вірджинія отримає відступні в обсязі близько двохсот п’ятдесяти тисяч фунтів стерлінґів плюс їхнє помешкання на Лоундс-сквер, а також заміський маєток у Беркширі.
– Непоганий здобуток за два роки роботи.
– І, звісно, не могли не згадати про Джайлза.
– Про нього завжди згадують, коли Вірджинія потрапляє в заголовки.
– Авжеж, але цього разу там з’явилися лестощі, – зауважила Емма, повертаючись до часопису. – «Перший чоловік леді Вірджинії, сер Джайлз Беррінґтон, депутат парламенту від Бристольських доків, має всі шанси стати прем’єром, якщо на наступних виборах переможуть лейбористи».
– Мені здається, що це малоймовірно.
– Що Джайлз очолить уряд?
– Ні, що лейбористи переможуть на наступних виборах.
– «Він зарекомендував себе грізним речником партії на передній лаві, – продовжувала читати Емма, – і нещодавно заручився з доктором Ґвінет Г’юз, викладачкою Лондонського королівського коледжу». Чудова світлина Ґвінет й огидна фотографія Вірджинії.
– Вірджинії це не сподобається, – зауважив Гаррі, повертаючись до «Таймс». – Але вона нічого не зможе з цим вдіяти.
– Я би не була так упевнена в цьому, – відреагувала Емма. – Маю відчуття, що жала цього скорпіона ще не позбавили.
Гаррі з Еммою щонеділі їздили із Ґлостершира до Харлоу, щоб навідати Себастьяна, а Джессіка завжди долучалася до них, бо зроду не втрачала можливості побачити свого старшого брата. Щоразу, коли Емма повертала ліворуч від воріт Садиби, щоб розпочати довгий шлях до шпиталю принцеси Александри, вона ніколи не могла позбутися спогадів першого разу, коли здійснила цю подорож, думаючи, що її син загинув у автотрощі. Емма лише тішилася, що не зателефонувала Ґрейс чи Джайлзу, щоб повідомити їм новину, і що Джессіка відпочивала в таборі у Квантоку разом із іншими дівчатками, коли телефонував вихователь. Тільки бідолашний Гаррі цілих двадцять чотири години був упевнений, що більше ніколи не побачить свого сина.
Джессіка вважала візити до Себастьяна найважливішою подією тижня. Приїхавши до шпиталю, вона показувала йому свій останній витвір мистецтва й обмальовувала кожен сантиметр його гіпсу зображеннями Садиби, родини
