насправді був золотий тілець. Зрештою, він продавав зброю німцям під час війни, то чому б йому не мати справу з ІРА, якщо це слугує його меті?
– Будемо сподіватися, що мені вдасться виголосити кращий звіт, коли ми знову зустрінемося наступного місяця, – резюмував голова, але в його голосі не було колишньої впевненості.
Щойно засідання закінчилося, Емма із здивуванням побачила, як Фішер швидко вийшов із зали, ні з ким не перекинувшись і словом. Ще один збіг?
– Еммо, чи можу я з вами переговорити? – попросив Бьюкенен.
– Я повернуся за мить, пане голово, – відказала Емма, перш ніж вийти за Фішером у коридор і побачити, як той збігає сходами.
Чому він не зачекав на ліфт? Вона підійшла до ліфта й натиснула на ґудзик із позначкою G. Коли двері відчинилися на першому поверсі, жінка вийшла не одразу, а спостерігала, як майор штовхає обертові двері й вибирається з будівлі. До того часу, як Емма дійшла до дверей, Фішер уже підходив до своєї машини. Вона залишалася всередині, спостерігаючи, як той їде до воріт. На її превеликий подив, він повернув ліворуч у бік нижніх доків, а не праворуч – у напрямку Бристоля.
Емма штовхнула двері й побігла до своєї машини. Коли дісталася до брами, то кинула погляд ліворуч і помітила автівку майора вдалині. Вона вже хотіла рушити за ним, аж тут шлях їй перетнула вантажівка. Еммі вилаялася, повернула ліворуч і прилаштувалася за нею. Потік транспортних засобів, які прямували у зворотному напрямку, не дозволяв обігнати її. Емма проїхала лише пів милі, коли помітила автомобіль Фішера, припаркований перед пабом «Лорд Нельсон». Під’їхавши ближче, вона побачила майора, який стояв у телефонній будці біля пабу й набирав якийсь номер.
Вона трималася впритул з вантажівкою, аж доки телефонна будка не зникла у дзеркалі заднього огляду. Потім водійка розвернулася й повільно поїхала назад, поки знову не з’явилася телефонна будка. Вона з’їхала на узбіччя, але не глушила двигун. Незабаром майор вийшов із телефонної будки, повернувся до своєї машини й поїхав. Жінка не поїхала за ним, а дивилася вслід, аж поки той не зник із поля зору. Тепер вона знала напевне, куди він їде.
Коли Емма заїхала у ворота верфі за кілька хвилин, то не була здивована, побачивши автівку майора, припарковану на своєму звичному місці. Вона піднялася ліфтом на четвертий поверх і пішла прямо до їдальні. Кілька директорів, зокрема й Фішер, стояли за довгим фуршетним столом, накладаючи собі їжу в тарілки. Емма схопила тарілку та приєдналася до них, після чого присіла поруч із головою правління.
– Ви хотіли про щось побалакати, Россе?
– Атож. Необхідно дещо терміново обміркувати.
– Не зараз, – сказала Емма, побачивши, як Фішер зайняв своє місце навпроти неї.
– Це має бути щось важливе, полковнику, оскільки я щойно перервав зустріч із лідером палати громад… – мовив міністр.
– У Мартінеса є новий водій.
– Ну то й що? – не збагнув міністр.
– Він раніше був скарбником Лаяма
