вимчи духом аж до дна!Це буде серцеві одрада.
І з чортом ти запанібрата,
А чара ця тобі страшна?
Відьма розмикає круг. Фауст виходить.
В і д ь м а
Ну, доброго здоров'я пивши!
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Тепер ходім! Тобі потрібен рух!
(до відьми).
Коли від мене ждеш яких послуг,
То нагадай, на шабаш прилетівши.
В і д ь м а
Ось пісня вам! Коли її співать,
То буде лік вас краще пробирать.
М е ф і с т о ф е л ь
Тепер іди мерщій за мною,
Спітнієш добре, й міць напою
Пройме істоту всю, не знаючи заслон.
А там навчу тебе я благородній ліні —
І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні,
Як грає у тобі скакунчик Купідон[53].
Ф а у с т
Дай в дзеркало іще раз подивиться
На тую жінку казковý!
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, ні! Чекай, усім жінкам цариця
До тебе прийде наяву.
(Стиха).
Тепер, з тим хмелем у голівці,
Гелену вбачиш в кожній дівці.
Ф а у с т. М а р ґ а р и т а проходить мимо.
Ф а у с т
Гарна панно! Не відмовте в честі[55],
Дозвольте вас додому провéсти.
М а р ґ а р и т а
Не панна я, й не гарна я,
Додому втраплю і сама.
(Випручалась і пішла).
Ф а у с т
Їй-богу, чарівне дитя!
Таких не бачив за все життя.
Цнотлива, скромна – ангел кругом,
І трохи з перцем заразом.
Корали уст, рум'янець щік —
Я не забуду їх повік!
Очиці опустила вниз —
Аж серце пройняла навкрізь.
А як відрізала мені…
Я в неї просто в полонí.
Увіходить М е ф і с т о ф е л ь.
Ф а у с т
Ти мусиш дівку ту підмовить!
М е ф і с т о ф е л ь
Яку?
Ф а у с т
Та ту, що ось пройшла.
М е ф і с т о ф е л ь
Вона приходила на сповідь,
Тут у священика була;
У сповідальню я прокравсь —
Вона невинна, я дізнавсь.
Ходила на сповідь задармá;
Над нею в мене влади нема.
Ф а у с т
Уже за чотирнадцять їй.
М е ф і с т о ф е л ь
Говориш ти, мов Ганс Ласій[56],
Що на всі любі квітки жаднúй
І думає, що кожна честь
І ласка лиш для нього єсть;
Цей шлях бува часом трудний.
Ф а у с т
Пане
Сцена написана до 1775 р.
