style="font-size:15px;"> Він раптом обернувся і своїм довгим, тонким пальцем вказав на отвір у нижній перекладині віконної рами.
– Трясця! – вигукнув інспектор. – Як вам вдалося це знайти?
– Знайшов, бо шукав.
– Дивно! – сказав сільський лікар. – Маєте рацію, сер: отже, був і третій постріл, відтак був і хтось третій. Але хто ж він такий і куди подівся?
– На це запитання і спробуємо зараз відповісти, – сказав Шерлок Голмс. – Якщо пригадуєте, інспекторе Мартін, коли служниці заявили, що, вибігши з своїх кімнат, відразу ж відчули запах пороху, я вам сказав, що на це потрібно звернути увагу.
– Пригадую, сер. Але, зізнаюся, що не цілком вловив вашу думку.
– Це й є доказом того, що і двері, і вікно були розчахнуті навстіж. В іншому випадку запах пороху не поширився б із такою швидкістю по всьому будинку. Тільки протяг міг занести запах аж так далеко. У цій кімнаті були відчинені і двері, і вікно, але на дуже короткий час.
– Чому ж на короткий час?
– Тому що, погляньте самі, ця свічка не оплила стеарином.
– Так-так! – видихнув інспектор.
– Переконавшись, що вікно під час трагедії було відчинене, я дійшов висновку, що в цій трагедії був третій учасник, котрий стовбичив зовні та вистрелив у вікно. Натомість постріл, спрямований у цього третього, міг потрапити у віконну раму. Я поглянув і справді знайшов там слід від кулі.
– Але яким чином вікно виявилося зачиненим?
– Його, безумовно, зачинила жінка і зробила це інстинктивно… Але що ж це? Га!
На столі кабінету лежала жіноча торбинка – святковий клатч із крокодилячої шкіри, оздоблений сріблом. Голмс розкрив торбинку і витрусив її вміст на стіл. Усередині виявилося двадцять п’ятдесятифунтових банкнотів, перев’язаних стрічкою, і більше нічого.
– Візьміть, це буде фігурувати на суді, – Шерлок передав інспектору клатч із усім вмістом. – Тепер треба з’ясувати, кому призначалася третя куля. Судячи з отвору в віконній рамі, стріляли зсередини. Я хотів би знову перебалакати з пані Кінґ, куховаркою… Ви сказали, пані Кінґ, що вас розбудив гучний постріл. Ви хотіли цим сказати, що перший постріл був гучнішим за другий?
– Я спала, сер, і тому мені важко щось сказати. Постріл здався мені дуже гучним, сер.
– А чи не думаєте ви, що це були два постріли, що пролунали майже водночас?
– Не можу бути в цьому певною, сер.
– А я переконаний, що так і було. Далебі, інспекторе Мартін, у цій кімнаті ми більше нічого не дізнаємося. Якщо згодні піти за мною, подамося в садочок і поглянемо, чи немає там чогось цікавого.
Якраз під вікном кабінету виявилася квіткова клумба. Підійшовши до неї, ми гучно скрикнули. Квіти були витоптані, на м’якій землі чітко закарбувалися сліди ніг. То були великі чоловічі сліди з дуже довгими та гострими носаками. Голмс нишпорив у траві та листі,
