мене велика честь працювати разом із вами, пане Голмс, – захоплено вигукнув інспектор.
– У такому разі я хотів би, не гаючи часу, вислухати свідків та оглянути місце, де було скоєно злочин.
Інспектор Мартін був настільки тямущий, що дозволив моєму приятелю діяти по-своєму. Сам він обмежився тим, що уважно спостерігав за роботою Шерлока. Місцевий лікар, сивобородий старигань, котрий саме вийшов із кімнати пані Гілтон Кьюбітт, повідомив, що її стан серйозний, але не безнадійний. Проте до тями вона прийде, либонь, не скоро, позаяк куля зачепила мозок. На запитання, чи вона сама в себе вистрелила чи в неї вистрелив хтось інший, медик не наважився дати певну відповідь. У будь-якому разі, постріл був зроблений із дуже близької відстані. У кімнаті знайшли лише один револьвер, вистрелили два набої. Пан Гілтон Кьюбітт убитий пострілом прямо в серце. Можна було з однаковою ймовірністю припустити і те, що чоловік вистрелив спочатку в дружину, а потім у себе, і те, що злочинницею була саме жінка, адже револьвер лежав на підлозі на однаковій відстані від обох.
– Ви торкалися вбитого? – спитав Голмс.
– Ні. Ми лише підняли та перенесли леді, бо не могли залишити її пораненою на підлозі.
– Ви давно тут, лікарю?
– З четвертої години ранку.
– Приходив хтось, крім вас?
– Авжеж, констебль.
– Ви щось тут совали?
– Нічого.
– Ви вчинили мудро. Хто вас викликав?
– Покоївка Сондерс.
– Вона першою здійняла ґвалт?
– Вона і пані Кінґ, куховарка.
– Де вони тепер?
– Вочевидь, на кухні.
– У такому разі, почнімо з того, що вислухаємо їхні розповіді.
Старовинна зала з високими вікнами, облицьованими дубом, перетворили на кімнату для допитів. Голмс сів у велике старомодне крісло, його погляд був непохитний, а обличчя суворе. Я читав у його очах рішучість присвятити, якщо знадобиться, все своє життя тому, щоб за чоловіка, котрого йому не вдалося врятувати, хоча б помститися. Наше дивне збіговисько, крім мене, складалося з інспектора Мартіна, старого сивобородого сільського медика та тупуватого сільського полісмена.
Свідчення обох жінок були надзвичайно ретельні. Їх розбудив звук пострілу, за хвилину почули другий постріл. Вони спали в суміжних кімнатах, і пані Кінґ кинулася до Сондерс. Сходами вони спустилися разом. Двері кабінету були відчинені, свічка горіла на столі. Їхній господар лежав посеред кімнати долілиць. Він був мертвий. Біля вікна корчилася його дружина, притулившись головою до стіни. Її рана була жахлива – кров залила половину обличчя. Вона хекала, але нічого не могла сказати. У коридорі і в кімнаті стояв дим і смерділо порохом. Вікно було зачинене на засувку зсередини, обидві жінки у цьому були впевнені. Вони відразу ж викликали лікаря і поліцію. Потім, за допомогою конюха і хлопчика, який працює на стайні, віднесли свою поранену господиню до
