на ферму Елриджа.
Сищик витягнув із кишені кілька папірців із чоловічками в танці. Сівши за стіл у кабінеті, він розклав їх перед собою та занурився у роботу. Нарешті вручив хлопчику записку та наказав передати її безпосередньо тому, кому вона адресована, і при цьому в жодному разі не відповідати на якісь запитання. Адресу на записці мені вдалося розгледіти – вона була написана нерівним, неправильним почерком, анітрохи не схожим на звичний чіткий почерк Голмса. Записка було адресована пану Абу Слейну, ферма Елриджа, Іст-Рестон у Норфолку.
– Мені здається, інспекторе, – зауважив Голмс, – що вам доведеться викликати телеграфом конвой, бо якщо мої гіпотези слушні, вам доведеться доправити до в’язниці графства надзвичайно небезпечного злочинця. Хлопчик, якого я посилаю із запискою, може заодно відправити і вашу телеграму. Ми повернемося до міста пообіднім потягом, Ватсоне, оскільки сьогодні ввечері мені ще треба буде закінчити один цікавий хімічний аналіз. А справа, яка привела нас сюди, швидко наближається до розв’язки.
Коли хлопчик із запискою поскакав, Шерлок Голмс закликав слуг. Він наказав кожного чоловіка, хто з’явиться в оселі та забажає бачити пані Гілтон Кьюбітт, негайно вести до вітальні, не повідомляючи йому про те, що тут сталося. Він наполегливо зажадав якнайточнішого виконання цього наказу. Потім вирушив до вітальні та додав, що все тепер діятиметься без нашої участі, а нам залишається лише сидіти і чекати, що за дичина втрапить у наші сіті. Лікар подався до своїх пацієнтів. З Голмсом залишилися лише інспектор і я.
– Я допоможу вам згаяти цю годину цікаво та корисно, – запропонував сищик-аматор, підсунув своє крісло до столу та розклав перед собою безліч різних папірців із зображенням чоловічків у танці. – Перед вами, друже Ватсон, мені необхідно загладити свою провину: я надто довго дратував вашу цікавість. Для вас же, інспекторе, вся ця справа стане чудовим професійним уроком. Передусім маю вам розповісти про свої зустрічі з паном Гілтоном Кьюбіттом на Бейкер-стрит.
І він коротко виклав інспектору те, що ми й так знаємо.
– Ось переді мною ці кумедні малюнки, які могли б викликати посмішку, якби не виявилися провісниками такої страшної трагедії. Я чудово знаю всі типи тайнопису і сам є автором наукової праці, в якій проаналізував сто шістдесят різних шифрів, однак змушений зізнатися, що цей для мене повна несподіванка. Мета винахідника цієї системи полягала, вочевидь, у тому, щоб приховати, що ці значки є письменами, і видати їх за дитячі малюнки. Але кожен, хто здогадається, що ці значки відповідають літерам, без особливих зусиль розгадає їх, якщо скористається визнаними правилами дешифрування. Перша записка була така коротка, що дала мені можливість зробити лише один правдоподібний висновок, що виявився згодом правильним. Маю на увазі прапорці. Їх використовують лише для того, щоб відзначати кінці окремих слів. Більше нічого з першої записки я встановити не міг. Був потрібен свіжий матеріал. Відвідавши мене вдруге, пан Гілтон Кьюбітт передав мені три нові записки, з яких остання, цілком імовірно, містила лише одне слово, адже
