зелені рядки каталогу файлів.
«Ну що ж, – подумав він, – зараз пошукаємо!»
– Так-так-так… – раптом хтось глумливо промовив за його спиною. – Хто ж це до нас на гостину? Повернися до мене обличчям, синку, дай тебе розглянути.
Дроник круто повернувся. Просто перед ним стояв підтягнутий чолов'яга, одягнений в чорне: чорні сяючі туфлі, відпрасовані штани, чорний гольф під горло і такий же чорний піджак.
– Макровір! – негайно впізнав чорну людину Дроник. – Отакої! Адже його ж нема! Його знищено!
Рік тому Великий Процесор, після важкої боротьби, у якій загинула його дружина королева Маплата, розклав у цифру цього найнебезпечнішого з відомих вірусів. І ось Макровір знову перед ним! Отже, його недооцінили – мабуть, він сховав десь свою резервну копію. Тепер не треба було ворожити, хто стоїть за викраденням Інформи! Минулого разу цей гад теж за принцесою полював. Ще б пак! Маючи таку заручницю, можна диктувати Великому Процесору будь-які умови, а якщо взяти її за дружину, то і взагалі сісти на місце Хазяїна і Володаря.
– А чи це не блазень Великого Процесора? Як там тебе… Дротик? Ах, так… Дроник! Несанкціонований доступ в інформаційну комору! Ти ж знаєш, що за це буває? Бачу, знаєш… І що ж тобі тут знадобилося? Прізвища та адреси працівників готелю «Діряве небо»? Ах ти, лихо ж яке, – продовжував знущатися Макровір, – онде вони, у темній течці… Бачиш? Ні, зліва… От-от… Саме вони!
І коли Дроник уже простягнув руку, щоб схопити цю саму течку, у якій, можливо, лежав ключ до розгадки таємниці викрадення принцеси Інформи, Макровір вихопив з кишені піджака якийсь прилад на зразок ліхтарика і ввімкнув його. Промінь зупинився на течці, і за п'ять секунд папка немовби розчинилася в повітрі.
– Ну як? Остання розробка: світло-магнітний випромінювач! Дивися!
Макровір перевів промінь на стелаж, потримав його кілька секунд, і стелаж теж зник. Макровір підійшов до стіни і впритул направив промінь на неї. У стіні утворилася величезна діра, через яку в темне приміщення ввірвалися потоки сонячного світла. Макровір зареготав:
– Ну як тобі, блазню? Кінець Процесору! У цифру! В одинички й нулики! Без права відновлення!
Через зниклий купол даху Макровір злетів так високо вгору, що його демонічний регіт був ледь чутний, зате чутний звідусюди. Враз усе завмерло, світло почало гаснути і невдовзі настала повна темрява. За кілька митей до цього Дроник зрозумів, що добром сольний виступ Макровіра не скінчиться. Він усмоктався в перший-ліпший роз'єм і понісся дротами невідомо куди, тільки б подалі від Макровіра з його смертельним світло-магнітним випромінювачем.
Розділ 9
Усі дороги ведуть до готелю
Лисий, Товстий та Довгий, який майже повністю прийшов до тями після примусового купання, вискочили на вулицю. Праворуч і ліворуч була пустельна дорога, з одного боку обмежена парканами дач, а з іншого – лісом.
– У ліс вона ломанулася, більше нікуди! Тут і думати нема чого! Ох, обірву
