домом вона мала на увазі століття XXI й одразу збадьорилася, відшукавши логічне обгрунтування бажаній відстрочці: незважаючи на трамвайний епізод, додому не хотілося відчайдушно.
– Мені треба подумати, – переконала вона себе, – скласти все воєдино. А думати на морозі…
– Правильно мислиш. Ходімо.
Вони попрямували Царською площею.
Винний трамвай досі ще стояв у гирлі узвозу, що пов'язував Хрещатик з Подолом. Опустілий вагончик оточував натовп роззяв.
Те, що він оточував, Маша не могла роздивитися, але по душі неприємно шкрябонула котяча лапа.
– А може, не варто? – зам'ялася вона біля дверей. – Негарно якось.
– Ну, Машо! – ображено проскімлив Красавицький.
– Гаразд, – зітхнула вона. – Тільки пам'ятай, замовлення робитиму я. Ти не повинен говорити ані слова. Інакше всі відразу зрозуміють, що ти не звідси.
– У зоопарку ніхто нічого не зрозумів!
– Ти там і не говорив, ти геройствував. Досить тобі було сказати «зоопарк»…
– Все одно, – переконано сказав Мирослав, – замовлення повинен робити чоловік. І думаю, що офіціант мене чудово зрозуміє. Навіть якщо я йому скажу: «Хлопче, давай, зроби мені круто!»
– Він запитає, що тобі зробити «круто». Яйце круто чи…
– Не запитає! Б'ємося на поцілунок?
– Ні. – Маша цнотливо набундючилася. Проте настрій у неї несподівано покращився.
Вони безперешкодно пройшли холом і ввійшли до залу ресторану, що пишався своїми дорогими гардинами й вишуканими меблями, порцеляновим посудом і столовим сріблом, переповненого людьми з нагоди низки зимових свят.
«Постійними відвідувачами «Європейського» була місцева й заїжджа знать» – Маша вклякла на місці.
Мир звично махнув рукою офіціантові й, хвацько підморгнувши своїй дамі, яка миттю змертвіла від очікування неминучого конфузу, вимовив:
– Так, хлопче, давай, зроби мені круто? Зрозумів? – і зневажливо сунув тому сотенну.
– Цієї ж хвилини, ваша ясновельможносте! – істерично вискнув лакей, хоча нічого ясновельможно-княжого в Мирі не спостерігалося.
До речі, за сотенні чайові Мир міг претендувати і на «вашу високість».
– Будь ласка, не турбуйтеся! Все буде якнайкраще. Влаштуємо вас найчудовішим чином. Пройдіть за цей столик, якщо вашій милості буде завгодно. Просимо. Дуже просимо! Найчудовіший за красою бельведер.
Стіл стояв трохи на віддалі від інших і явно вважався найкращим. Певне, мову грошей люди розуміли за всіх часів, незалежно від ступеня недорікуватості тих, хто їх витрачав.
– Та за «катеринку» він би зрозумів тебе на мові тумбо-юмбо, – весело обурилася Маша, умостившись за стіл з бельведером. – У «Європейському» обід з п'яти страв за таблоїдом «без зайвого» коштував… Тобто зараз коштує карбованець. Один карбованець! А ти йому дав сто на чай! Збожеволіти можна!
– Вірно, – погодився Мир Красавицький, – сто карбованців
