SAS вручили телеграму в той момент, коли він ступив із «Бекінґема» на землю Нью-Йорка. Автомобіль одразу ж повіз його на летовище імені Кеннеді, де він сів на перший же рейс до Лондона. Інший автомобіль і водій уже чекали його біля трапу в Хітроу.
– Секретар Кабінету Міністрів вирішив, що ви захочете побачити вранішні газети, – повідомив водій перед тим, як їхати до Вайтхолу.
«У глибині душі ви знали, що він програє», – таким був заголовок у «Телеґраф». Полковник повільно погортав сторінки, але згадку про «Бекінґем» чи якоїсь статті, підписаної ім’ям Дерека Гарта, не було й сліду. Бо якби вона з’явилася, то, незважаючи на перемогу на виборах Ліндона Джонсона, який здолав Баррі Ґолдвотера, це, безумовно, потрапило б на першу шпальту.
«Бекінґем» справді займав центральні сторінки «Дейлі експрес», із яскравим звітом кореспондента про подорож, спонсоровану газетою, котрий висловлював своє задоволення від перетину Атлантики на найновішому комфортабельному лайнері. «Дейлі мейл» опублікувала світлини дванадцятьох щасливих читачів, які позували перед Статуєю Свободи. Ще дванадцять безкоштовних квитків на якусь майбутню дату забезпечили відсутність посилання на будь-які незручності, які міг спричинити військовий флот.
За годину, не маючи часу ні перевдягнутися, ні поголитися, полковник Скотт-Гопкінс уже сидів навпроти секретаря уряду в його кабінеті на Давнінґ-стрит, десять.
Полковник склав детальний звіт, перш ніж відповісти на запитання сера Алана.
– Хоча б із цього вийшло щось корисне, – сказав сер Алан, сягаючи по шкіряний чемоданчик і виставляючи його на стіл. – Завдяки працьовитості ваших колег із SAS ми виявили склад ІРА у Баттерсі. І також відшкодували понад двадцять три тисячі фунтів готівкою з багажника таксі, яке доправило Мартінеса до Хітроу. Підозрюю, що Кевін «Чотири пальці» Рафферті скоро буде відомий, як «Три пальці», якщо не зможе пояснити своєму командирові, куди поділися гроші.
– А Мартінес? Де він зараз?
– Наш посол у Буенос-Айресі запевнив мене, що той повернувся до своїх давніх звичок. Не думаю, що ми колись побачимо його синів у Вімблдоні чи Ескоті.
– А Догерті та його співвітчизники?
– Цього разу вони повернулися до Північної Ірландії не на розкішному лайнері, а на кораблі Королівського флоту. Після того як прибудуть до Белфаста, їх відвезуть прямо до найближчої в’язниці.
– За яким звинуваченням?
– Ще не вирішили, – сказав сер Алан.
– Пані Кліфтон мене попередила, що журналіст «Телеґраф» «винюхував і ставив занадто багато питань».
– Дерек Гарт. Цей чортяка проігнорував тему позики МВФ, яку Джайлз йому згодував, випірнув, як Пилип із конопель, і подав свою версію інциденту з флотом, щойно потрапив до Нью-Йорка. Однак у його статті було стільки неточностей і недоліків, що неважко було переконати редактора її відкинути, не в останню чергу тому, що він був набагато більше зацікавлений у з’ясуванні того, як Леонід Брежнєв, представник старої гвардії, зумів замінити Хрущова після несподіваного перевороту.
– І
