завжди вважав, що він поступається Лінкольну та Джефферсону.
Чоловік середнього віку в сорочці з розстебнутим коміром та у спортивній куртці підвів погляд, але книжки не затраснув. Кілька пасом світлого волосся, яке ще не встигло випасти повністю, було старанно зачесане в намаганні приховати передчасне облисіння. Ціпок спирався на його крісло.
– Даруйте, – вибачився Джайлз. – Я не хотів вас перебивати.
– Жодних проблем, – сказав чоловік із безпомилковим акцентом південних штатів, але і досі тримаючи свою книжку розгорнутою. – Насправді мене завжди бентежить, – додав він, – те, як мало ми знаємо про історію вашої країни, хоча ви, здається, дуже добре поінформовані про нашу.
– Це тому, що ми більше не керуємо половиною світу, – зауважив Джайлз, – і так виглядає, що до цього готуєтесь і ви. І знаєте, мені цікаво, чи в другій половині двадцятого століття могли б обрати президентом людину в інвалідному візку, – додав він, кинувши погляд на книжку, яку читав чоловік.
– Сумніваюся, – зітхнув американець. – Кеннеді здолав Ніксона на теледебатах. Але якщо ви слухали це по радіо, то зробили б висновок, що переміг Ніксон.
– Ніхто не може бачити по радіо, як ти пітнієш.
Американець звів брову.
– Чому ви так добре поінформовані про американську політику?
– Бо я депутат парламенту. А ви?
– Я представник в конґресі штату від Батон-Руж.
– А позаяк вам ще не більше сорока, припускаю, що ви націлилися на Вашинґтон.
Ранкін усміхнувся, але нічого на це не сказав.
– Моя черга ставити вам запитання. Як звати мою дружину?
Джайлз уже зрозумів, що його розкрито.
– Розмарі, – сказав він.
– Отже, ми встановили, що ця зустріч не була випадковою, сер Джайлз, то чим можу вам допомогти?
– Мені потрібно погомоніти з вами про події минулої ночі.
– Я не здивований, адже не сумніваюся, що ви один із небагатьох людей на борту, хто знає, що насправді сталося вдосвіта цього ранку.
Джайлз озирнувся. Задоволений, що ніхто не може їх підслухати, він сказав:
– Корабель став об’єктом теракту, але, на щастя, нам вдалося…
Американець зневажливо махнув рукою.
– Деталі мені не потрібні. Просто скажіть, як я можу вам допомогти.
– Спробуйте переконати своїх земляків на борту, що флот і справді проводив маневри. Якщо зможете це забезпечити, я знаю того, хто буде вам вічно вдячний.
– Ваша сестра?
Джайлз ствердно кивнув, більше не дивуючись.
– Я збагнув, що мала виникнути серйозна проблема, побачивши її раніше на верхній палубі і спостерігаючи, як вона вдає, що не турбується ні про що на світі. Це нетипова поведінка голови правління, яка, як я розумію, зовсім не має наміру засмагати.
– Mea culpa[2]. Але проти нас…
– Як я вже казав, позбавте
Моя провина
