вона через своїх слуг вказує йому на двері: вона не приймає суб’єктів, які насмілюються «знущатися над новим Сократом на зразок Арістофана»[69]. З кожним днем божевілля зростає, і чим більше непосвячені починають розважатися новою салонною грою, тим фантастичнішими й безглуздішими стають крайнощі захоплення: у присутності принца Прусського і при наявності всіх членів магістрату в повному службовому одязі піддають в Шарантоні магнетизаціі старого коня. У замках і парках виникають магнетичні галявини й гроти, у містах – таємні гуртки й ложі, справа доходить до відкритих сутичок врукопашну між прихильниками й противниками системи й навіть до дуелей; коротше кажучи, викликана Месмером сила виходить за межі власної сфери, медицини, і заповнює всю Францію небезпечним і заразливим флюїдом снобізму й істерії – месмероманією.
Академія втручається у справу
Споглядаючи цю люту епідемію, не доводиться вже розглядати Месмера як щось із наукової точки зору неіснуюче. Можливість чи неможливість життєвого магнетизму перетворилася з предмета міських розмов на справу державну, і запекла суперечка повинна нарешті отримати дозвіл з висоти академічної кафедри. Інтелектуальні кола Парижа й дворянство майже повністю за Месмера, королева Марія Антуанетта під впливом принцеси Ламбаль цілком на його боці, усі її придворні дами люблять «божественного німця». Лише одна людина в усьому Бурбонському палаці дивиться на всю цю магію з постійною недовірою – це король. Неврастенія йому незнайома, тому він має чудове травлення, заплив жиром і нагадує ненажеру в стилі Рабле[70]. Людовік XVI не в змозі проявити особливої цікавості до питань лікування душі; і коли перед від’їздом до Америки до нього приходить Лафайєт, благодушний монарх весело сміється над ним: «Що скаже Вашингтон з приводу того, що він пішов в аптекарські учні до пана Месмера». Адже він проти будь-яких турбот і хвилювань, добрий, товстий король Людовік XVI; на рівні інтуїції він ненавидить революції і нововведення також і в духовній сфері. Він людина ділова та серйозна, любить порядок, тому висловлює побажання, щоб нарешті внесли ясність у цю нескінченну суперечку з приводу магнетизму, і в березні 1784 року він підписує указ на ім’я Товариства лікарів й Академії, щоб вони негайно піддали офіційному розгляду магнетизм як у його корисних, так і в шкідливих проявах.
Не часто бачила Франція склад настільки вагомий, ніж той, який виділили обидві організації з даного питання: імена майже всіх учасників і донині користуються світовою популярністю. Між чотирма лікарями знаходиться і такий собі д-р Гійотен[71], який через сім років винайде машину, що за секунду виліковує всі земні хвороби, – гільйотину. Серед інших імен особливо виділяються Бенджамін Франклін, винахідник громовідводу, Байльї[72], астроном і згодом мер Парижа, Лавуазьє[73], який обновив хімію, і Жуссьє
Давньогрецький комедіограф
