комісії на ім’я короля, у якому в туманних висловах вказується на небезпеку, що витікає із роздратування нервів і змішання статей, для моральності. Отже, з психічним методом, з лікуванням шляхом особистого впливу, після такого вироку Академії і негативного й ворожого відгуку лікарської колегії, для вченого світу безповоротно покінчено. Не допомагає й те, що кілька місяців тому відкриті й продемонстровані досліди з очевидною ясністю явища сомнамбулізму, гіпнозу й медіумічного впливу на волю і що вони викликали величезне збудження у всьому інтелектуальному світі. Для наукової Паризької Академії після того, як вона одного разу у вісімнадцятому столітті виклала свою думку письмово, не існує аж до двадцятого століття ніяких гіпнотичних, надчуттєвих явищ. Коли в 1830 році один французький лікар пропонує дати їй новий доказ, вона відхиляє його. Вона відхиляє навіть і в 1840 році, коли Брайд своєю «Неврогіпнологією» зробив з гіпнозу всім зрозуміле знаряддя науки. У кожному селі, у кожному місті Франції, Європи та Америки магнетизери-любителі вже з 1820 року демонструють у переповнених залах приклади надзвичайно вражаючого впливу; жодна напівосвічена чи навіть на чверть освічена людина не намагається заперечувати їх. Але Паризька Академія, та сама, що відкинула громовідвід Франкліна й щеплення Дженнера[75] проти віспи, яка назвала парове судно Фультона утопією, уперта у своїй безглуздій зарозумілості, відвертає голову й стверджує, що нічого не бачить і не бачила.
І так триває рівно сто років, поки нарешті французький лікар Шарко[76] в 1882 році наполіг на тому, щоб пресвітла Академія удостоїла офіційно познайомитися з гіпнозом; так довго – цілих сто років – відмовляв помилковий вирок Академії Францу Антону Месмеру у визнанні, яке могло б уже в 1784 році збагатити науку.
Боротьба сторін
Ще раз – укотре? – метод психічного лікування знищено академічною юстицією. Тільки-но Медичне товариство опублікувало свій негативний відгук, як у таборі противників Месмера запанувала радість, немов навіки покінчено з усілякими видами лікування через психіку. У кожному магазині продаються забавні гравюри на міді, які зображують «Перемогу науки» в наочному навіть для неписьменних вигляді: осяяна сліпучим ореолом комісія вчених розгортає сувій з нищівним вироком, і перед лицем цього «семикратно палаючого світла» біжать верхи на мітлах Месмер і його учні, прикрашені кожен головою й хвостом віслюка. На іншій гравюрі зображена наука, що метає блискавки в шарлатанів, які, спотикаючись об розбитий цебер здоров’я, провалюються в пекло; третя, з підписом «Наші таланти приносять плоди» зображує Месмера, який магнетизує довговухого віслюка. З’являються десятками брошури, які з глумом висміюють ученого, на вулицях співають нову пісеньку:
Магнетизм на останньому подиху,
Академія і факультет одноголосно засудили його
І навіть вкрили ганьбою.
Якщо
