явища сомнамбулізму не відтворено настільки досконало з клінічної точки зору і водночас диференційовано, як у «Кетхен фон Гейльброн» і в «Принці Гамбурзькому». У той час як Гете, тоді вже обережний, лише здалеку, зі стриманою цікавістю стежить за новими відкриттями, романтична юність бурхливо, впритул до них підступає. Ернст Теодор Амадей Гофман[86], Тік і Брентано[87], у філософії Шеллінг[88], Гегель[89], Фіхте[90] з усією пристрастю приєднуються до цього вчення, що обіцяє переворот, Шопенгауер вбачає в месмеризмі вирішальний аргумент на користь доказуваного ним примата волі над чистим розумом. У Франції Бальзак в «Луї Ламбері», найкращій зі своїх книг, дає просто-таки біологію світотворчої сили волі й скаржиться, що не всі ще перейнялися величчю месмерівського відкриття – «настільки значного і так мало ще оціненого». По іншу сторону океану Едгар Аллан По[91] створює в кристалічній ясності класичну новелу гіпнозу. Ми бачимо: всюди, де наука робить пролом у похмурій стіні вселенської таємниці, негайно ж спрямовується, як яскраве світло, фантазія поетів й оживляє нововідкриті сфери образами і явищами; завжди – і Фройд є тому приклад у наші дні – з оновленням психології виникає й нова психологічна література. І якби кожне слово, кожна теорія, кожна думка Месмера стократ була невірною (що вельми сумнівно), то все ж він більш творчо, ніж усі вчені й дослідники його епохи, вказав шлях нової та давно необхідної науки тим, що привернув увагу найближчого покоління до таємниці психіки.
Двері відчинені, світло спрямовується в простір, який ніколи ще не освітлювався чиєюсь свідомою волею. Але відбувається те, що завжди: як тільки де-небудь відкривається доступ до нового, як разом із серйозними дослідниками проникає туди ж ціла зграя мрійників, дурнів, шарлатанів і просто зацікавлених людей. Бо священним і разом з тим небезпечним чином притаманна людству помилка, що воно одним поривом і стрибком може переступити межі земного й долучитися до світової таємниці. Якщо сфера пізнання відкривається для нього хоч трішечки, то воно в самовпевненому своєму невдоволенні вже сподівається, що в його руках разом із цим одиничним знанням і ключ до цілого. Так і тут. Як тільки було відкрито й оприлюднено факт, що в стані штучного сну загіпнотизований може відповідати на запитання, починають вірити, що медіум може відповідати на всі запитання. З вельми небезпечним поспіхом люди, які бачать уві сні, оголошуються ясновидцями, сон наяву ототожнюється з пророчим сном. Вважають, що в такій завороженій людині прокидається інше, більш глибоке, так зване «внутрішнє відчуття». «У магнетичному ясновидінні той дух інстинкту, який направляє пташку за море до невідомих країн, який спонукає комаху до пророчої дії в ім’я потомства, ще не народженого, знаходить зрозумілу мову; він дає відповіді на наші запитання» (Шуберт[92]). Гарячі прихильники месмеризму оголошують дослівно, що в стані кризи сомнамбули можуть бачити
