до останнього клієнта, то трохи зранку відсипається, – Віталій спробував захистити співробітницю. Він розумів її, бо працював через тиждень, а офіціанти мали один вихідний і часто порушували графік. Просили Вовчицю взяти на зміну ще одного напарника, але та економила на всьому й у своєму рішенні була непохитною.
– Якщо виникнуть якісь проблеми, то знаєте, до кого звертатися, – указала поглядом на адміністратора, який щойно з’явився в дверях.
Владислав Петрович мав далекі родинні зв’язки з Надією Ігорівною і був її довіреною особою в цьому закладі. Вони не афішували, наскільки ті зв’язки тісні, але працівники остерігалися при ньому обговорювати власницю бару. Роботу можна було знайти в іншому місці, але боялися втратити репутацію. Місто хоч і велике, але ресторатори між собою знаються і неофіційно негативну характеристику можна дістати без зусиль. Спробуй тоді комусь довести, що ти не верблюд.
Щойно Вовчиця від’їхала, колектив зібрався на ранішнє кавування. Владислав Петрович устиг заглянути у всі закутки й, не знайшовши, до чого прискіпатися, задоволено потирав руки.
– Ви, шановні, не розслабляйтеся, бо сьогодні в нашому мікрорайоні якийсь фестиваль проводять, то буде людно і в нас.
– Якщо Діана вийде вчасно, то запари не буде. Так, Тамаро? – мовив Віталій, подаючи їй каву з коньяком.
– Авжеж… – вдячно схилила голову вона. Настрій – ніби коти зі всього мікрорайону шкрябали в душі, але мусила всміхнутися, щоб не вислуховувати повчань іще й від адміністратора.
За столом не засиділися, бо до бару із шумом зайшла група студентів і зробила перше замовлення. Зала бару була поділена на два блоки. Перший і основний – з невеличкою сценою для музикантів, які у вихідні та святкові дні виступали вживу, – відкритий для всіх. Віддалений зал поділений на кілька кабінок для особливих гостей. Вони облюбували їх для проведення своїх ділових і потаємних зустрічей. Тамара не помітила, як у віддалену кабінку зайшли клієнти.
– Жора нову кралю привів. Заглянь до них, – Віталій поглядом скерував туди Тамару.
Узявши меню, вона попрямувала до кабінки й на мить зупинилася. Жора дуже впевнено переконував свою подругу попрацювати на якійсь фабриці. В окрузі жодної діючої фабрики нема, а він обіцяє ще й велику платню. Зайшла й поклала на стіл меню.
– Дві кави й одне тістечко, – не дивлячись на офіціантку, мовив чоловік і махнув рукою, щоб вона не затримувалась.
Цей чоловік став їхнім постійним клієнтом недавно. Приємна зовнішність і рідкісний баритон надавали його статечній статурі поважного вигляду. Коротка стрижка приховувала сивину, а глибокі залисини відкривали високий лоб, роблячи його ще вищим. Кажуть, що в такій голові багато мудрих ідей. Підтвердити цю гіпотезу могли люди, які добре знають людину з такими рисами. Усезнаючий Віталій дізнався лише про те, що Жора часто відвідує казино й має якийсь бізнес. У їхньому барі він грошей багато не витрачав. Зустрічався з жінками, і з їхнього
