таке трапляється рідко. Дивний збіг обставин. Я вийшла на вулицю й озирнулась по боках. Подзвонити Левові не могла і картала себе за те, що не взяла його номера. За тридцять хвилин я дуже змерзла і не могла дочекатися, коли побачу на горизонті чорний джип.
Лев приїхав рівно об одинадцятій. Я швидко застрибнула у салон і усміхнулася, потираючи руки, які були холодні як лід.
– Змерзла? – він натиснув на газ. Я відчула, як приємно гріє сидіння. То був кайф.
– Дуже.
– Я ніби не спізнився.
– Ні, просто сьогодні не було клієнтів і нас відпустили раніше.
– Усіх? – здивований погляд.
– Ні, до закриття лишився Олег. Я хотіла подзвонити, але ж у мене немає твого номера.
– Ми з тобою дивні люди. Сам не знаю, чому досі не обмінялися телефонами.
– Диктуй, – промовила я, тремтячими пальцями набираючи цифри. Сидіння нагрілося і я потрохи відтанула, але руки все ще були холодними.
– Ти голодна?
– Ні, на ніч намагаюся не їсти, але кави б випила.
– Гаразд.
Я була дуже втомлена і не знала, де знайти сили на роботу над рефератом. Крім того, потрібно було зробити переклад трьох текстів літературною англійською.
Коли ми приїхали, нас зустрів кіт. Він привітався з хазяїном і знову сховався від мене у закутках величезної квартири. Не знаю чому, але він не довіряв мені. Намагався триматися якнайдалі. Я розуміла, що йому потрібен час для зближення.
Лев увімкнув у своєму кабінеті комп’ютер, вставив мою флешку і почав розповідати, як і чим користуватися. Через п’ять хвилин я лишилася віч-на-віч із моєю роботою. Минуло ще декілька хвилин, і Лев приніс мені каву з круасаном. То було дуже зворушливо.
– Дякую, – прошепотіла я і всміхнулася.
– У тебе втомлений вигляд.
– Важкий день, але нічого. Зараз вип’ю кави і з усім упораюсь.
– Коли закінчиш, можеш лягти у кімнаті для гостей. Я постелив тобі ліжко.
– Дякую дуже…
– Гаразд, не буду заважати. Працюй, бджілко, – стиснув мою долоню, і в душі усе розцвіло.
– Окей.
Я розпочала з реферату. Знадобилась ціла година, щоб дописати текст і оформити все як належить. У нас був строга викладачка із культурології. На лекціях вона попереджала, що завжди перевіряє унікальність студентських робіт, тому списати чи завантажити роботу з Інтернету – не варіант. Закінчивши реферат, я роздрукувала його і розпочала роботу над перекладом. Процес ішов повільно. Тема була складною, заважала втома. Я дуже хотіла спати, мозок гальмував, і це дратувало.
Коли я сіла за другий текст, годинник показував другу ночі. Очі злипалися, сил майже не було. Я поставила будильник на сьому, щоб устигнути на пари, і вирішила сидіти, поки стане сил. Не знаю, коли це трапилося. Я перекладала текст, а потім клац – і темрява, а далі звук набридливої мелодії. Я встигла перекласти лише половину, хоча витратила дуже багато часу.
Зранку почувалася
