я поки тебе залишу. Якщо буде потрібна допомога, гукай.
– Дякую, домовились.
Коли Лев вийшов, я роздяглась і почала набирати величезну ванну. Кинула сіль, налила пінку і через мить уже ніжилась у гарячій воді. Це було справжнє блаженство. Потім я почала шукати, де б увімкнути музику, але не зуміла розібратися з кнопками. Пінка повністю покрила моє оголене тіло, і я наважилась покликати Лева.
– Хей, мені потрібна допомога, – крикнула голосно.
Через хвилину Лев постукав у двері й зазирнув у щілину.
– Щось трапилось?
– Допоможи, будь ласка, увімкнути музику.
– Так, звісно, – Лев увійшов, і я побачила, як він соромиться, намагаючись не дивитися у мій бік. – Музика вмикається ось тут, на цій панелі. Усе просто. Ти можеш увімкнути радіо або готовий треклист. Є джазовий збірник, класика, соул… Що хочеш?
– Класику.
– Моцарт підійде?
– Так, давай Моцарта.
– У тебе таке довге волосся. Напевно, важко мити, потім сушити, заплітати.
– Зовсім ні, це так здається, що важко. Але насправді все дуже просто. Хочеш спробувати?
Він зашарівся.
– Що саме?
– Помити моє волосся.
– Ти серйозно?
– Якщо ти соромишся, тоді не треба, але ж ти сам запитав.
– Ні-ні. Якщо ти не проти – я з радістю приймаю цей виклик.
– Виклик? – хіхікнула.
– Не знаю… Завжди мріяв мати дочку. Здавалось, що це дуже мило – мити волосся, заплітати косички.
– Ну, тоді настав твій час.
– Спробую. Постараюсь не накосячити. Ніколи нікому не мив волосся, тільки собі.
– Усе дуже просто, розслабся.
Я на секунду пірнула під воду, щоб намочити все волосся. Лев сів на стілець позаду мене і дуже обережно розподілив шампунь по всій довжині. Я відчувала, як тремтять його руки, він дійсно хвилювався і хотів, щоб усе вийшло бездоганно. Його руки так ніжно масували голову. Я заплющила очі й насолоджувалася моментом.
– Пірнай, – промовив він, і я знову зникла під піною.
– Піднімись трохи, хочу змити піну з волосся, – я підтягнула до себе коліна й обійняла їх, піднявшись у положення сидячи. Він узяв душову ручку і почав змивати волосся, приділяючи увагу кожному пасмечкові. Не знаю чому, але я не соромилась його. Насправді ця мить була дуже природною, щирою і теплою.
– Усе, мені здається, готово.
Я розплющила очі й засяяла.
– Дякую. Навіть не очікувала, що це так приємно.
– Тобі ніхто не мив волосся?
– Ні, я ж із села. Там навіть ванни нема.
– Точно, забув.
– Я прийняла ванну вперше, коли зняла кімнату. Це справжній кайф. Лежала б години дві, відмокала, – я озирнулася, і ми зустрілися очима, секунд на п’ять зависла тиша.
– Гаразд. Волосся вимите, я піду.
– Чого? Побудь зі мною, – я не хотіла
