лише тоді, коли буде хтось, хто зможе їх належно оцінити (поголені ноги взимку – тада-а!).
Тож перша умова така: якщо є підхожий кандидат одного виду, тестостерон зростає. Ми ж уже знаємо: те, що ми переживаємо кожної миті, змінює наш гормональний баланс. Тестостерон зростає і в людей, і в тритонів, щойно ті побачать привабливого представника свого виду.
З іншого боку, в досить-таки багатьох видів секс без шансу на зачаття взагалі неможливий. («Спати одне з одним, попри те що ти приймаєш протизаплідні таблетки? Навіщо?!») Якщо, наприклад, естроген хоче розбурхати гризунів, то йому спершу потрібен індикатор, що вагітність в принципі можлива, тобто «Якщо є прогестерон».
Зверніть увагу: іноді спершу потрібен один гормон, щоб зміг подіяти другий. Перший лоскоче гени, щоб ті створили рецептори для другого. Ефект синергії. Усе разом – це більше, ніж проста сукупність окремих компонентів.
В ідеалі біля зацікавленого кандидата немає іншого кандидата або ще якоїсь загрози. Принаймні більшої чи сильнішої за нас. У світі тритонів це означає, що вони спаровуються залежно від співвідношення статевих гормонів (збудження) чи гормонів стресу (пригнічення). Тобто тритон спаровується, якщо поблизу перебуває жіноча особина, і лише тоді, коли поруч немає ворожого хижака. Стресовий стимул перериває акт розмноження (і самі знаємо).
Отже, мозок викладає усе на шальки терезів і робить для себе відповідні позначки. Це дарує навіть тритону напрочуд чутливу стратегію спаровування, адже йому не доводиться думати про щось інше. Будьмо відверті, думати – не найсильніша сторона тритонів.
Хоча статеве життя людей видається більш складним порівняно з тритонами (ми старались, як могли): рівень тестостерону людини самостійно орієнтується на прадавню модель. Фактори стресу пригнічують тестостерон і в людини, хоча насправді це більше стосується чоловіків: одне пригнічує інше і навпаки (а співвідношення обох впливає не лише на стратегію парування, а й на неврози, про що ідеться в розділі «Fight or Flight»[14]). Це означає, що якщо ви розбурхаєте вашу стресову гормональну систему, вона почне мстити і помітно зніме напруження нижче пояса. Ха. Але тепер принаймні ми знаємо, що не обов’язково одразу ж хвилюватися: у стресовому стані в нас нема часу на ерекцію. У жінок навіть значний рівень тестостерону не спроможний ні на що, якщо рівень кортизолу ще вищий. It’s evolution, baby![15]
Отже, гормональна система коливається між сексуальним потягом і речами, які стоять йому на заваді. Снігова буря. Обідній сон. Раптове відчуття голоду. А всі вже сходили в туалет?
Залежно від того, що переважає: статеві гормони чи гормони стресу, ми або нервуємося, або насолоджуємося прекрасними почуттями. Висновок: для настрою треба підбирати особливо розвантажений відрізок часу, запалити кілька свічок, увімкнути той самий CD-диск, що й минулого разу (умовні подразники, але про це – згодом) і прогнати
Вдаряй або тікай (
Це еволюція, крихітко! (
