вона не працює на всі сто відсотків. Потрібні гени мали б активуватися тоді, коли в них виникає потреба. Саме з цією метою гормони здатні проникати у клітинне ядро на підхожому білку-транспортері. В ядрі зберігається ДНК.
Там гормони штовхають гени, поки ті, добряче рознервувавшись, не беруться виконувати те, що їм призначено. Це означає, що клітина розмотує частинку свого ДНК, яка необхідна для виготовлення того чи іншого білка гормона або рецептора. («Чи могли б трубачі ще раз зіграти «До»?» – «До-о-офамін». – «Добре. Зупиніться».) Позаяк кожен гормон має в ДНК свій улюблений шматочок, та сама клітина здатна програвати різні програми. Оскільки ж гормонами керує мозок, то кортизол може запускати захисні реакції ще до того, як щось трапилося. («Мозок стверджує, що постійно заражається від інших дітей з дитячого садка».)15
Завдяки генетичним ефектам гормонам під силу не лише здійснювати незначні зміни, а й проробляти цілі операції з відновлення. У таких випадках говорять про «пластичність». Це означає, що мозок не просто пасивно лежить у вашому черепі, а невпинно змінюється, пристосовується, утворює нові сполучення або руйнує старі. Гормони допомагають визначити, які частини мозку варто підсилити або ж послабити, в яких відбувається жвавий взаємообмін, а які збираються хіба що на Різдво.
Спробуємо описати більш поетично: гормони видозмінюють засади вашого мислення, буття й усього іншого у тій сніговій кулі, яку ми називаємо світом. Здебільшого це відбувається у формі білків. Наша гормональна система постає на порозі великих змін: один гормон, який за інших обставин пробуджує в нас жагу пригод у пошуках їжі, запускає режим спокою, щойно ми дістаємося холодильника (між іншим, цей механізм притаманний і любовним взаєминам). А інший гормон, який за нормальних обставин розслаблює нас, під час пологів впливає на шийку матки.
Невже ви не передбачили раптову зміну планів?
Окситоцин:
– Отже, я нарешті налаштував усе відповідно до нового статусу в стосунках. Знадобився якийсь час, але зараз ми досягли ідеального рівня виділення окситоцину, якого вистачить для нічних любощів і на дещо задовгі проміжні фази. Щільність рецепторів зараз становить… Що? Що означає «Вона з ним порвала?»
І знову доводиться завдавати гарту всім залученим системам.
Особливо заощадливим видається третій рівень швидкості гормональної адаптації.
3. Мала швидкість: якщо в організмі постійний надлишок якогось гормону, то гормони можуть розпочати співпрацю з ферментами та білками, здатними змінювати ДНК. Хоча не саму по собі ДНК. Як ми всі знаємо з уроків біології, ДНК досить стійка (якщо не враховувати якусь мутацію). Але те, що ми виробляємо з ДНК, яку її частину змінюємо de facto, на це ми можемо впливати. Тобто йдеться про епігенетику. Ми виділили епігенетику жирним, бо епігенетика траплятиметься нам у цій книзі досить часто.
Уявіть
