кожен справжній тренер, він не лише підтримує нас під час боротьби, а й підіймає нас щоранку з ліжка. Окрім того, супроводжує нас протягом усього, що вимагає певного напруження. Рівень кортизолу, власне, зростає при кожній фізичній активності. Якщо між поєдинками ми бігаємо вгору по сходах, а також швидкими обертовими рухами б’ємо боксерську мінігрушу – чи як там вона називається, я ж бо нічого не тямлю в боксі – тоді кортизол постійно біжить поруч з ними і дбає про те, щоб наше тіло впоралося й з такими викликами. («It’s the e-e-e-e-e-e-e-eye…»)
Але, щойно починається бій, лунає гонг і вас атакують кулаки (або справді загрозливі електронні листи), тоді кортизол поступається місцем норадреналіну і Ко. Саме вони – перші контактні особи для стрес-факторів із категорії «великий, і швидкий, і з дуже гострими зубами». Вони роблять усе, що ви вже прочитали. Та насамперед – вони блискавично швидко готові до дій. Одна частина нікуди не відправляється, а натомість нападає на сусідні клітини. Раз-два, активовано! Інша частина із захватом і вигуками «е-ге-гей!» кидається вниз кров’яним потоком, наче крихітні сноубордисти схилом. Наступну годину пульс буде пришвидшений. (Що це все означає? Тобто вам не потрібний підвищений тиск аж так довго? Адреналін заради вас такий шлях пройшов! Аж із тих країв!)
Коли ж адреналін і Ко віддали все, що могли, і ви побиті й виснажені звалюєтеся на табурет у своєму куті, тоді настає зоряний час кортизолу. Бо саме тоді розкривається друга хвиля повільніших, генетичних ефектів кортизолу. Для виживання вона, як мінімум, така ж важлива, адже допомагає нам відшукати вихід із панічного стану. Завдання нелегке, адже й тут не можна переборщити. Інакше кров’яний тиск впаде нижче плінтусу. Спад стресової ситуації нагадує ходіння по канату.
Спершу кортизол накидає вам на голову мокрий рушник. Це не лише охолоджує, а й допомагає сконцентруватися на чомусь суттєвому, а не на потоці подразників. Шуми, смаки, звуки, проміжні тони… – усе це дещо затихає, коли за справу береться кортизол. Саме з цієї причини люди ніколи не чують наближення білої акули, хоч та видає характерні звуки: клац-клац. А кортизол тим часом уже робить масаж шиї, зменшуючи таким чином тиск крові до того, як ви заробите собі аритмію. Підготувати до стресу, заспокоїти, готувати до того, що все може повторитися: кортизол – це гормон стресу для біатлоністів.
У перерві між боями він швиденько заштопує ваші рани й ремонтує те, що встигли зламати ваша імунна система й адреналінове сп’яніння. Він стримує показники запалення, але водночас готує відповідні клітини до того, щоб вони одразу ж почали ремонт, щойно він покине приміщення – тобто щойно мине стрес. («Круто, відпустка!»)
Поки ви все ще прокручуєте в голові пережите, кортизол мигцем вкладає вам до рота енергетичний батончик (ймовірно, він позичає його в гормону росту, рівень його під час стресової ситуації теж зростає).
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст
