і стресу ми вважаємо наші здобутки тільки наполовину визначними, а якоїсь миті ми взагалі завмираємо, як кролик, що побачив змію. Чудове нагадування про те, що без дофаміну ми, власне, не розпочинатимемо жодного руху.
Але якщо нараз спадають оберти внутрішнього двигуна, то як тоді Джульєтте таки вдається застрибнути в потяг? Чому ослаблена вісь винагород не веде до флегматичного зітхання, коли ви фарбуєте меблі з Ikea в чорний колір?
Бо відсутність мотивації – це теж рішення! Навіть у найнебезпечнішому середовищі вам доведеться час від часу покидати гніздо – щонайпізніше, коли забурчить у животі. Ось чому вісь винагород і стресові реакції тісно взаємопов’язані.
Чергування страху й імпульсу належить до наших улюблених стратегій у поводженні зі стресом. Якщо не допомагають аварійні виходи – а під час стресу на роботі таке трапляється рідко, та й то ненадовго – тоді система винагород може покликати кору мозку, щоб опанувати ситуацію. Якщо ж план із самозаспокоєння не спрацьовує, наприклад, через те, що ваша кора недостатньо стресостійка (і на тому дякуємо), тоді ми намагаємося дати осі винагород хоча б якісь інструменти. Згодиться все, що зможе зробити її достатньо сильною, щоб відтягти нашу увагу від страху й паніки.
Універсальний метод усіх розгублених батьків, дитина яких горланить, бо має якесь нездійсненне бажання: знайти задовільний замінник. М’яку іграшку-динозавра. Чи чудернацький брелок, який світиться і різко пищить, що аж нерви беруть. Будь-що. Кожен засіб добрий, якщо обіцяє хоч ненадовго змусити замовкнути надокучливі нейрони зі своїм «А-а-а-а-а!». Це стосується і нас, дорослих: адже таки знайдеться щось, чим зможемо підгодувати нашу систему винагород. Секс, наркотики, рок-н-рол або дуже жирна їжа. Наша система стресу боїться загибелі, але зате у нас є ром. Панічний відділ VTA – причина того, чому ми поєднуємо дурні відчуття з іще дурнішими копінг-стратегіями, а тригерами нашої пристрасті стають не лише ковбой Marlboro і шприци, а й фотографії вашого шефа.
Нічого з цього ви насправді не потребували. І ось ми знову повертаємося до особливості осі винагород: йдеться не про бажання, а про баланс і копінг. Ви купуєте гарні речі, але не заради насолоди, а щоб кинути ними в погані речі. А що наша вісь нагород надто стримана, то ми (насамперед чоловіки) у стресових ситуаціях схильні96 до ризику.97 Так можна програти дім і прибудинкову ділянку лише заради того, щоб добре почуватися. Так ми залишаємося без копійки. Проте в стресових ситуаціях нема місця для довгострокових планів. Якщо ви запитаєте систему стресу, якою вона себе уявляє через п’ять років, вона відповість: «А-а-а-а-а-а-а!»
На щастя, якоїсь миті вона таки сама себе стримує, перш ніж ви встигаєте поряд з вашими надіями і мріями ризикнути ще й кредитоспроможністю.
Шоста ранку. Джульєтте розглядає мішки під очима у вітрині пекарні аеропорту. Настрій дівчини
