речей. Подеколи більше, ніж ми здатні витримати, тож ви почуваєтеся роздратованими і нервовими за найменшого шуму – це ранній симптом посттравматичного стресу.82 Насамперед вам зараз бракує нейронного інтервалу спокою, який піклується про те, щоб ви менше хвилювалися, коли лусне друга кулька (порівняно з реакцією, коли луснула перша). Під час стресу ми просто не можемо собі такого дозволити. («Після третього вибуху стає нудно».) Для рівноваги наш мозок швиденько розвиває своєрідну апатію до всієї інформації, яка не стосується ножа. Зокрема до приємних речей, які зустрічаємо в житті. («Між іншим, на вбивці була смішна сорочка з намальованими фламінго».)
Щоб тримати в полі зору «все» і «тільки найважливіше» водночас, мигдалина зосереджує увагу на негативі. Усе, що підпадає під категорію «сумнівне», теж розцінюють як негатив. Знайома ситуація: момент на роботі, коли нові проєкти ми більше не сприймаємо багатообіцяльними й перспективними, а радше як «Ще більше роботи?» і «Ей, та це повний завал!».
На негативі сфокусоване й запам’ятовування: якщо ви пізніше пригадуватиме цю ситуацію, то насамперед думатиме про те, що вам видалося найбільш негативним. Свідки пам’ятають лише зброю, якою їм цілили в обличчя, а не самого злочинця. (Або як кажуть у США: «Я не можу чітко пригадати, чи він був темношкірим».)
До слова, фокус на негативі – це лише частина великої панорамної фотографії, яку ми створюємо: ми переводимо погляд від внутрішнього до зовнішнього. Настільки сильно, що можемо обділити наше внутрішнє.
У стресовій ситуації дозволено все, що може допомогти, адже інакше вас тут-таки зжере тигр. Саме тому гормони стресу забирають запаси енергії, які ми отримали з їжі та сексу. Відпочинок та очікування доведеться викинути за вікно. Розвиток і сон слідом за ними. Блукальний нерв, важливий посередник між мозком й органами, приглушує функцію шлунку, натомість норадреналін стимулює функціонування товстої кишки. Нема часу на перетравлювання, треба негайно всього позбутися.
Навіть наша імунна система переналаштовується: адреналін, норадреналін і ендорфіни забезпечують виділення інтерлейкіну 6, щоб контратакувати потенційні запалення.84 Можна було подумати, що така гіперактивна імунна система впливає на нас позитивно, але якщо бути точним, то її мало цікавлять усі ті призупинені будівельні майданчики нашого тіла. Адже імунна відповідь переорієнтувалася на захист від зовнішніх шкідників.26 Інші стають тепер офіційно нашою проблемою.
Якщо ваша імунна система отримує від гормонів повідомлення про стрес і драматичні події, вона перетворюється на Рембо, ухвалює швидкі рішення й намагається самостійно витягувати з себе кулі – за допомогою розкладного ножа й ременя між зубами. Вона забезпечує гарячку, блювання і втому. Усе, що нам потрібно, щоб позбутися від злих чужорідних тіл. У довгостроковій перспективі з цього користі мало, але інтерлейкіну
