українцем я зовусь.Скільки в тебе, Вкраїно, хитрих, злих ворогів
Серед тих, хто себе називає «синами»,
Хто навкруг засіває і неправду, і гнів…
Скільки ходить ще їх поміж нами?
Твої болі, матусю, зовсім їм не болять,
Твої радощі – серця не тішать.
Дуже просто для них про одне нам казать,
А вчинити, зробить – зовсім інше.
Не зачепить душі твоя пісня у них,
Їхня мова – прихована маска.
Їм лиш гроші подай для розваг та утіх —
Й зачини двері, вийди, будь ласка.
Ти сьогодні у злиднях, у нужді, як колись,
Моя нене-Вкраїно, мій краю.
Та сміються «синки»… Ти не віриш? —
Дивись!
Я їх бачив, я чув —
Я їх знаю!
Не брешіть одне одному —
Гірша зла брехня стара,
Коли хочемо для дому
Хоч краплиночку добра.
Правда кривду не скосила,
А та кривда очі їсть.
Лише в правді наша сила,
У брехні одна лиш злість.
Не брешіть, не забрешіться,
Ви ж – державницькі мужі.
Бо зітруть лукаві лиця
Люди в скривдженій душі.
Хтось добрався до корита,
Хтось сотає срібну сіть…
Серце просить: не брешіте,
Свічку правди не вгасіть.
Не брешіть одне одному —
Гірша зла брехня стара,
Коли хочемо для дому
Хоч краплиночку добра.
І знову сумніви у серці,
І знову край мій у брехні.
Коли ж єднання добереться
До української рідні?
У нас усе не так, як треба,
Хоч Боже правило просте.
У дві руки гребуть під себе
Правителі усіх мастей.
А люд в тужливій паволоці, —
Нас гне нужда, як ту лозу,
І виджу в Кобзаревім оці
Я невдоволення сльозу.
Ой, час уже душі зігріться —
Я сам себе не раз питав:
Чому у нас, ув українців,
Дорога до мети крута?
Чи ми народ, чи ми населення,
Чи, може, просто ми юрба?
Нап’ємось до чортів веселеньких —
Хай тішить сварка та гульба.
Своє клянемо, інше хвалимо,
Берем чужих в поводирі.
Вогнем диявольським знов палимо
Отецькі звичаї старі.
Ми звикли вже до деформації —
Поїв, поспав, по… – та й усе.
З душі вже стерли слово «нація»,
А з думки – хто її спасе?
Чи ми народ із геном мужності,
З корінням сили й доброти?
Чи ми народ? – спитати мусимо,
Спитати і відповісти.
Розмова під небом
Спокою і витримки
Дай мені, Боже, —
Серцем прийнять,
Що змінити не можу.
Мужності дай мені,
Боже, як сину,
Те помінять,
Що для
