дзюрчав у тій пісні ручай,Як сопілка, озвалась вільшина
І червнево яснів молочай
У замрії очей, як в долині;
Щоб згадалось усе, що було,
Загадалось, що буде на потім,
Й рідне слово в душі розцвіло
На високій розлунистій ноті.
Ніні Матвієнко
Співають дівчата —
Дзвінке триголосся…
Забуте запахло,
Прив’яле заквітло…
Там спомин і мрія
В єдине сплелося,
Зробилось від того
Душі моїй світло.
У голосі зринули
Сріберні птиці:
Озвалися сміхом,
Озвались журою…
І доля моя
Підійшла до криниці —
Криниці любові
З живою водою.
Лиш пісня… Лиш голос,
Як поле зелене,
Дрібне відійшло,
Залишилось значиме.
І дивиться
Небо вкраїнське на мене,
Як вічність, бездонними
Ясен-очима.
Раїсі Кириченко
Полтавська земля доньку славну родила,
Де мамина вишня в цвітінні садів.
І слухає вся українська родина
Її неповторний, схвильований спів.
У радості й горі – цей спів як молитва:
І серце зігріє, й осушить сльозу,
Бо в пісню народна душа перелита,
Веде нашу долю крізь тишу й грозу.
А в долі дорога, на жаль, не гладенька,
Та що те каміння, коли є політ…
Здається, співа лиш для нас Кириченко,
А голосом рідним відлунює світ.
Хода до очищення й правди – єдина.
Ні, нас не зіб’є вже лиха крутія.
Гордися, Вкраїно, втішайся, Вкраїно, —
Співає для тебе козачка твоя.
Не згоріла душа на багатті червоних пожеж,
В ній надія росте,
Як на полі отецькому жито.
І живу я, живу – поки ти, Україно, живеш.
І ніхто не уб’є —
Поки ти будеш, матінко, жити.
Магнати помінялись хутко:
Сорочку рвуть, цілують хрест.
А всі маєтки і рахунки
Сховали в павутинь словес…
Щоб душам пломінь передати,
Щоб оживить серця людей —
Ні, не потрібні нам магнати,
А нам потрібен Прометей.
Ну й розвелося брехунів:
Начальство бреше, бреше влада.
Рум’янець стиду відгорів.
І вже брехня – мов і не вада.
Ой, брехуни… Порода ця —
Бридка короста мого краю.
Ні, не шукайте в гаманцях
Ключі загублені до раю.
Спаси мене, пісне, від зла і зневіри,
Мене відверни од чуттєвих проказ.
Тебе не притишать сучасні жовніри,
Тебе не заглушить вельможний указ.
Лякали тебе і свої, і чужинці
Нестерпною мукою чорних пожеж…
А ти знову сходиш
