Вона чекала, а тоді він приходив до неї. Їм здавалося, ніби вони розуміють, як усе завжди має бути. Врешті-решт Єре призначили Адою після смерті попередньої Ади. Аро утвердився в ролі Творця. Вони ідеально доповнювали одне одного.
Мвіта помовчав.
– Саме Аро спало на думку накласти на скальпель джуджу, але пристала на це Ада. Їм здавалося, що вони роблять щось добре для дівчат.
Я гірко розсміялась і хитнула головою.
– Нана Мудра знає?
– Знає. Їй це теж видається слушним. Вона стара.
– Чому Аро й Ада не побралися?
Мвіта всміхнувся.
– А я хіба казав, що вони не побралися?
Розділ 12
Зухвальство грифа
Сонце щойно зійшло. Я сиділа на дереві, нахилившись уперед.
Я прокинулася п’ятнадцять хвилин тому й побачила його перед своїм ліжком. Воно витріщилося на мене. Нематеріальна червона поверхня з овалом із білої пари посередині. Око гнівно зашипіло і зникло.
І саме тоді я помітила, як моєю постіллю повзе блискучий брунатно-чорний скорпіон. Із тих, чиє жало може вбити. Якби я не прокинулася, він би дістався мого обличчя за кілька секунд. Я різко підняла ковдри так, що він полетів. Він приземлився з майже металевим «дзінь!» Я схопила найближчу книжку й розчавила нею скорпіона. Я топталася по книжці, доки не перестала труситися. Сама не своя від злості, я скинула з себе одяг і вилетіла з вікна.
Сердита від природи подоба грифа відображала мої відчуття. Сидячи на дереві, я подивилася, як проходять крізь кактусові ворота двоє хлопців. Полетіла назад, до спальні, та знову обернулася на саму себе. Надто довго пробувши в подобі грифа, я завжди почувалася відірваною від того, що могла визначити лише як буття людиною. Дивлячись на Джвагір у подобі грифа, я відчувала зверхність, ніби знала величніші місця. Мені хотілося лиш одного – летіти з вітром, вишукувати мертвечину й не повертатися додому. Обернення завжди має певну ціну.
Також я оберталася на деяких інших істот. Я спробувала впіймати невелику ящірку. Натомість здобула її хвіст. З його допомогою обернулася на ящірку. Як не дивно, це виявилося майже так само легко, як перетворитися на птаха. Згодом в одній старій книжці я вичитала, що плазуни та птахи – близькі родичі. Мільйони років тому навіть існував птах із лускою. Втім, після зворотного перетворення мені по кілька днів бувало вкрай складно не мерзнути вночі.
Я перетворилася на муху, скориставшись мушачими крильцями. Процес був жахливим: я наче різко стискалася. А позаяк моє тіло змінилося дуже сильно, я не могла відчути нудоту. Уявіть собі: хочеш відчути нудоту, але не можеш. У подобі мухи я думала передусім про їжу, була швидкою та пильною. Я геть не мала складних почуттів грифа. Найбільше в бутті мухою мене турбувало почуття власної смертності, відходу з життя за якихось кілька днів. Мусі ці дні, певно, здавалися цілим життям. Я, людина, що обернулася на муху, гостро усвідомлювала як повільність, так і швидкоплинність часу. Обертаючись назад,
