і залишалася такою під час вагітності – тільки живіт розростався. Дядько вважав, що це смішно. Він казав, що той хлопчик, якого я ношу, певно, є нащадком велетенської золотої пані з Джвагіра. Якщо я взагалі всміхалася в той час, то лише завдяки йому.
Та здебільшого я була нещасна. Я весь день ходила по хаті, бажаючи вийти надвір. А через вагу свого тіла почувалася страшенно чужою. Тітка зглянулася наді мною і якось принесла додому трохи фарби з ринку, пензлик і п’ять пальмових гілок, знебарвлених і висушених. До цього я жодного разу не пробувала малювати. Я дізналася, що можу намалювати сонце та дерева, те, що є надворі. Тітка з дядьком навіть продали деякі мої картини на ринку! Оньєсонву, я мати двійнят.
Я охнула і сказала:
– Ані добре з вами обійшлася!
– Виносивши двійню у п’ятнадцять, я в цьому сумніваюся, – відповіла вона. Але всміхнулася. Близнята – яскравий знак любові Ані. Також близнятам часто платять за те, щоб вони жили в якомусь місті. Якщо стається якась халепа, завжди кажуть: якби не близнята, було б іще гірше. У Джвагірі, наскільки я знала, близнят не було.
– Дівчинку я назвала Нууму, а хлопчика – Фанта, – продовжила Ада. – Коли їм було близько року, я повернулася сюди. Малеча залишилася з моїми тіткою та дядьком. Банза була досить далеко, щоб я не мала змоги просто так узяти й побігти туди. Моїм дітям зараз має бути по тридцять з лишком років. Вони жодного разу до мене не приїхали. Фанта і Нууму. – Вона трохи помовчала. – То ти розумієш? Дівчат слід захищати від їхньої ж дурості, і вони не мають страждати через дурість хлопців. Джуджу змушує дівчину проявити твердість, коли це необхідно.
«Але інколи дівчину все одно примушують», – подумала я, згадавши Бінту.
– Аро нічого не став мене навчати, – сказала вона. – Я запитала про Містичні аспекти, а він лише посміявся з мене. Мене це влаштовувало, та коли я питала його про якісь дрібниці – скажімо, як сприяти зростанню рослин, віднаджувати мурах від кухні, захищати наш комп’ютер від піску, – він завжди був надто заклопотаний. Він навіть накладав джуджу Одинадцятого ритуалу на скальпелі, коли мене не було поруч! Це здавалося… неправильним.
Ти маєш рацію, Оньєсонву. Між чоловіком і дружиною секретів бути не повинно. Аро повен секретів і ніяк не виправдовується, зберігаючи їх. Я сказала йому, що піду. Він попросив мене залишитися. Він кричав і погрожував. Я – жінка, а він – чоловік, казав він. І справді. Пішовши від нього, я пішла проти всього, чого мене навчили. Це було важче, ніж полишити власних дітей.
Він купив мені цей будинок. Він часто до мене приходить. Ще залишається моїм чоловіком. Саме він описав мені озеро Семи Рік.
– Ого, – сказала я.
– Він завжди надихав мене на малювання. Та коли йдеться про щось глибше, він нічого мені не розповідає.
– Тому що ви – жінка? – зневірено спитала я, згорбивши плечі.
– Так.
– Будь ласка, ада-м, – сказала я. Подумала, чи
