він. – Це надто легко. Я зайду до тебе за два дні.
– Мвіто, – видихнула я.
– Тобі краще лишатися неторканою… поки що.
Я зітхнула.
– Твої батьки скоро повернуться, – додав він. Задер мою сорочку й ніжно поцілував мені сосок. Я здригнулася, між ногами в мене спалахнув біль. Я стиснула ноги. Він сумовито поглянув на мене, досі тримаючи одну мою грудь у долоні.
– Боляче, – винувато промовив він.
Я кивнула, стиснувши губи. Біль був такий жахливий, що в мене перед очима з’явилися темні плями. По моєму обличчю текли сльози.
– За кілька хвилин ти відновишся. Якби ж то я спізнався з тобою раніше, ніж ти це пройшла, – сказав він. – Скальпель, яким там користуються, обробляє Аро. На нього накладено джуджу, завдяки якому жінка завжди відчуває біль, коли надміру збуджується… до одруження.
Розділ 11
Рішучість Лую
Коли він зник, я пішла до себе в кімнату й заридала. Для мене це було єдиною можливістю стримати свою лють. Тепер я зрозуміла, чому замість лазерного ножа використовувався скальпель. Простіший у конструкції скальпель набагато легше зачаклувати. Аро. Завжди винний Аро. Майже всю ніч я роздумувала над усіма можливими способами, в які могла б нашкодити цій людині.
Я подумала, чи не зірвати мені зі стану золотий ланцюжок і не виплюнути камінець у сміття, але не змогла примусити себе до цього. Ці два предмети якось непомітно стали частиною мого «я». Без них мені було би страшенно соромно. Тієї ночі я не спала ні хвилини – надто сильно гнівалася на Аро й надто сильно боялася, що мене вві сні знову відвідає біологічний батько.
Наступної ночі я спала лише тому, що була виснажена. На щастя, червоне око не з’явилося. Зустрівшись наступного дня після школи з Бінтою й Діті, я вже почувалася трохи краще.
– Знаєш того фотографа? Я чула, в нього повідпадали всі нігті, – сказала Діті, грайливо перекочуючи діамант у роті.
– І? – запитала я, притулившись спиною до стіни школи.
– І це огидно! – вигукнула Бінта. – Що то за чоловік такий?
– А де Лую? – запитала я, змінюючи тему.
Діті гигикнула.
– Мабуть, з Касі. Або Ґваном.
– Клянуся, за Лую як за наречену дадуть найбільший викуп, – сказала Бінта.
Чи спробував хтось із цих хлопців торкнутися Лую?
– А що Матан? – запитала я.
Матан був улюбленцем Лую. А ще він мав найвищі оцінки з математики. Всі три мої подруги мали по кілька залицяльників. Найбільше їх мала Лую, а за нею – Діті. Бінта відмовлялася говорити зі своїми.
Лую вийшла з-за рогу, коли ми ще теревенили. Йшла вона зігнувшись, під очима залягли темні кола.
– Лую! – заверещала Діті. – Що сталося?!
Бінта заплакала і схопила Лую за руку.
– Посадовіть її! – крикнула я. Руки Лую, трусячись, стискалися в кулаки й розтискалися. Тоді її обличчя
