зробив? Не можна ж просто… – Дихала вона надміру важко. – Скоро нам буде вісімнадцять, ми станемо повноправними дорослими! Нащо чекати до шлюбу на можливість насолодитися тим, що дала мені Ані? Хоч що це за прокляття, я хочу його знищити. Я старалася… Сьогодні я наче помирала. Матан відмовився продовжувати… – Вона поглянула за мене і скрикнула: – Подивіться на нього!
Ми всі повернулися та побачили, що Матан стоїть за шкільним парканом. Він швидко попростував геть.
– Я не буду твоїм убивцею! – крикнув він.
– Ані тобі пеніс скрутить! – крикнула Лую.
– Лую! – верескнула Діті.
– Мені все одно, – сказала Лую, відвівши погляд.
– Це минеться, – запевнила я. – За кілька хвилин тобі стане краще.
Я вже не вперше бачила її такою. «Той день, коли вона пройшла повз мене з нездоровим виглядом», – згадалося мені.
– Мені ніколи не стане краще, – відповіла вона.
– Це прокляття? – спитала мене Бінта.
– Не думаю, – сказала я, роздратована тим, що вони думають, ніби я знаю все про прокляття.
– Так, – сказала Діті. – Два роки тому я дозволила Фанасі… торкнутися себе. Ми цілувалися, і… Мені стало так боляче, що я заплакала. Він образився й досі зі мною не розмовляє.
– Це не прокляття, – раптом заявила Бінта. – Це Ані нас захищає.
– Від чого? – загарчала Лую. – Від приємних стосунків із хлопцями? Не треба мені такого захисту!
– А мені треба! – відказала Бінта. – Ти не знаєш, що для тебе корисно. Тобі пощастило, що ти не завагітніла! Ані тебе захистила. І мене захищає. Мій батько… – Вона швидко накрила рота долонею.
– Що твій батько? – насупилася Лую.
Я гортанно загарчала.
– Бінто, говори, – наказала я. – Ой-йой, Бінто, що це таке?
– Він що, знову спробував? – запитала Діті, коли Бінта не стала говорити. – Спробував, так?
– Він не зміг цього зробити, бо ти корчилася від болю? – запитала я.
– Ані мене захищає, – наполягла Бінта. Її щоками покотилися сльози.
Ми всі затихли.
– Він… тепер він розуміє, – сказала Бінта. – Він мене більше не чіпає.
– Мені байдуже, – заявила Лую. – Його треба каструвати, як інших ґвалтівників.
– Тс-с-с, не кажи так, – прошепотіла Бінта.
– Я казатиму й робитиму те, що хочу! – закричала Лую.
– Ні, – заперечила я та обняла Бінту однією рукою. Ретельно підібрала слова. – Гадаю, під час Одинадцятого ритуалу на нас було накладено джуджу. Воно… мабуть, зникає після одруження. – Я суворо подивилася на Лую. – Гадаю, ти помреш, якщо зважишся на близькість.
– Воно зникає після одруження, – сказала Діті й кивнула. – Моя двоюрідна сестра постійно каже, що лише чиста жінка приваблює до себе достатньо чистого чоловіка, який може принести на подружнє ложе насолоду. Вона каже, що її чоловік – найчистіший із тутешніх чоловіків… мабуть, тому що він був першим, хто не приніс їй болю.
– Фу,
