перегорілі або несправні чи сигнал від радіостанції спотворений через негоду. Вам варто лише настроїти частоту. Коли навчитеся настроювати думки, музика знову стане чіткою, а депресія – легшою.
Дехто – може, і ви – відчув приплив відчаю, прочитавши попередній абзац. Однак у ньому немає нічого сумного. Принаймні він подає надію. То що ж так зіпсувало ваш настрій, коли ви його прочитали? Ваша думка: «Для решти, може, достатньо невеличкого настроювання. Проте я – те саме радіо, зламане так, що його вже не відремонтуєш. Мої лампи перегоріли. Мені байдуже, що десять тисяч інших пацієнтів вилікуються від депресії; я переконаний, поза всяким сумнівом, що мої проблеми безнадійні». Я слухаю такі заяви по п’ятдесят разів на тиждень! Майже кожен пацієнт із депресією впевнений (без жодних на те підстав), що саме він або вона – це той особливий, справді безнадійний випадок. Таке оманливе переконання відбиває роботу думки, яка спричиняє вашу хворобу!
Мене завжди захоплювали здібності деяких людей до створення ілюзій. У дитинстві я годинами просиджував у місцевій бібліотеці, читаючи книжки про магію. Щосуботи міг кілька годин стовбичити в крамниці магічних штучок, дивлячись, як чоловік за прилавком робить неймовірні трюки з картами, шовковими хустками та хромованими кулями, що плавали у повітрі всупереч усім законам здорового глузду. Один із найщасливіших спогадів дитинства – виступ «Блекстоуна – найвидатнішого чарівника світу», який я, восьмирічний, бачив у Денвері, штат Колорадо. Мене разом із кількома іншими дітьми-глядачами покликали вийти на сцену. Блекстоун попросив нас прикладати руки до пташиної клітки, завбільшки півметра на півметра, повної живих білих голубів, доки дах, дно й усі її стінки не були вкриті нашими руками. Чарівник став поруч і сказав: «Дивіться на клітку!» Я так і робив. Я витріщив очі й навіть не моргав. Блекстоун вигукнув: «Зараз я плесну в долоні!» І плеснув. І цієї миті клітка з птахами зникла. Мої руки висіли в повітрі. Це було неможливо! Однак таки сталося! Я був приголомшений.
Тепер я знаю, що його здібності ілюзіоніста були не більші, ніж у пересічного пацієнта з депресією. Вас це також стосується. Депресуючи, ви маєте надзвичайну здатність вірити й змушувати людей довкола повірити в те, що не відповідає реальності. Моя робота як лікаря – подолати ваші ілюзії, навчити вас зазирати за дзеркала, щоб роздивитися, як ви дурили себе. Ви навіть можете сказати, що я наміряюся позбавити вас ілюзій! Проте не думаю, що ви заперечуватимете.
Прочитайте нижче десять когнітивних викривлень, що лежать в основі всіх ваших депресій. Прочуйте їх. Я дуже старанно готував цей перелік – квінтесенцію багаторічних досліджень і клінічного досвіду. Повертайтеся до нього знову й знову, коли читатимете практичні розділи цієї книжки. Коли почуватиметеся засмученим, цей список надасть вам неоціненну підтримку й допоможе зрозуміти, як ви себе обдурюєте.
Визначення когнітивних викривлень
1. Мислення «все або нічого». Воно відсилає
