виконати – хай яке просте воно буде!
У чому ж була проблема Стіві? Пояснення варто шукати в тому дні в басейні. Стіві досі тримає в голові чітко закарбовану думку: «Я насправді нічого не можу зробити самостійно. Така я людина, що мене весь час потрібно штовхати». Йому ніколи не спадало на думку поставити це переконання під сумнів, тож воно залишалося для хлопця самоздійснюваним пророцтвом і він уже понад п’ятнадцять років прокрастинував, дедалі зміцнюючи власну впевненість, що він «насправді такий».
Яке ж було рішення? Спершу Стіві потрібно було зрозуміти дві ментальні помилки, які лежали в основі його проблеми: ментальний фільтр і чіпляння налички. У хлопцевій голові переважали думки про відкладене, тож він не зважав на сотні речей, виконуваних щотижня, для яких не потрібно було, щоб його хтось підштовхував.
«Усе це, звісно, чудово, – сказав Стіві, як ми обговорили його випадок. – Ви, здається, пояснили мою проблему, і я вважаю, що все правильно. Однак як змінити цю ситуацію?»
Рішення виявилося простішим, ніж він очікував. Я запропонував Стіві купити наручний лічильник (про який ішлося в попередньому розділі), щоб щодня рахувати те, що він робить самостійно, не потребуючи жодних заохочень і підбадьорень. Стіві мав наприкінці дня занотовувати, скільки балів назбирав, і вести щоденні записи.
За кілька тижнів Стіві почав помічати, що його кількість балів за день збільшується. Щоразу, натискаючи на кнопку лічильника, він нагадував собі, що контролює своє життя, і в такий спосіб привчався помічати, що він усе-таки робить. Стіві почав відчувати, що стає впевненішим, і сприймати себе як людину, здатну на більше.
Це звучить просто? Дуже просто! Чи допоможе це вам? Ви, мабуть, так не думаєте. Однак чому б не перевірити? Якщо налаштовані негативно й переконані, що лічильник не допоможе, чому б не протестувати експериментально це песимістичне передбачення? Навчіться рахувати те, що рахується, – результат може вас здивувати!
Перевіряйте свої «не можу». Важливий секрет успішної «активації себе» – вивчення наукового підходу до самосаботажних передбачень, які ви робите щодо своїх дій і здібностей. Якщо почнете перевіряти ці песимістичні думки, то зможете з’ясувати, яка правда.
Один із поширених саморуйнівних сценаріїв, коли депресуєте чи прокрастинуєте, – це слово «не можу», що спливає щоразу, коли ви замислюєтеся про те, щоб зробити щось корисне. Мабуть, це результат вашого страху бути звинуваченим у неробстві. Ви намагаєтеся «тримати обличчя», вдаючи, що просто надто нікчемні й не здатні виконати жодної справи. Проблема з таким способом обстоювати своє заціпеніння полягає в тому, що ви можете насправді повірити в те, що собі говорите! Якщо повторюєте «не можу» знову й знову, часто це стає схожим на гіпнотичне навіювання, а за деякий час ви починаєте щиро вірити, що насправді паралізований інвалід, не здатний зробити геть нічого. Серед
