всього потроху. Однак запевняю, що це не так, і пояснюю: лише одна людина в цьому світі має силу принизити вас, ця людина – ви й більше ніхто!
Ось як це відбувається. Коли хтось інший критикує вас, у вашій голові автоматично виринають негативні думки. Ваша емоційна реакція створюється цими думками, а не тим, що говорить інша людина. У думках, що вас засмучують, незмінно є ті самі типи ментальних помилок, які я описав у третьому розділі: надмірне узагальнення, мислення «все або нічого», ментальний фільтр, чіпляння налички тощо.
Наприклад, розгляньмо думки Арта. Паніка була наслідком його страхітливого тлумачення: «Ця критика показує, який я нікчема». Яких ментальних помилок він припускається? По-перше, Арт доходить зашвидких висновків, безпідставно вирішуючи, що критика пацієнта справедлива та обґрунтована. Це може бути так, а може й не бути. Далі він роздмухує важливість того, що сказав пацієнтові і що, може, було нетактовне (перебільшення), і вирішує, що не здатен нічого зробити, щоб виправити помилки у своїй поведінці (помилкове передбачення). Арт нереалістично прогнозує, що його виженуть із роботи й кар’єра його зруйнується, адже він нескінченно повторюватиме помилку, якої припустився з цим пацієнтом (надмірне узагальнення). Він зосереджується лише на власній помилці (ментальний фільтр) і заплющує очі на свої численні успіхи (знецінення або ігнорування позитиву). Арт ототожнює себе з помилковою поведінкою й доходить висновку, що він «нікчемна й нечутлива людина» (чіпляння налички).
Перший крок до подолання страху перед критикою стосується ваших ментальних процесів: навчіться визначати негативні думки, які виникають під час критики. Найліпше записати їх за методом двох стовпчиків, про який ішлося у двох попередніх розділах. Це дасть змогу проаналізувати думки й визначити, де ви мислите нелогічно чи неправильно. І нарешті, запишіть помірковані відповіді – більш розумні та менш сумні.
Я подаю уривок із письмового домашнього завдання Арта, виконаного із застосуванням техніки двох стовпчиків (табл. 6-1). Коли він зрозумів, як реалістичніше обміркувати цю ситуацію, то перестав витрачати ментальні та емоційні зусилля на думки про те, як усе жахливо, і зміг спрямувати енергію на творче прицільне розв’язання проблем. Точно оцінивши, що він сказав образливого чи дошкульного, Арт зміг ужити заходів, щоб змінити стиль спілкування з пацієнтами й надалі мінімізувати такі помилки. Тож у підсумку Арт дечого навчився з цієї ситуації, його лікувальні навички поліпшилися, а він став більш зрілим. Це додало йому впевненості в собі й допомогло подолати страх виявитися недосконалим.
Коротко й узагальнено: якщо люди критикують вас, їхні коментарі можуть бути правильні чи неправильні. Коли ті коментарі хибні, насправді засмучуватися не варто. Замисліться про це на якусь мить! Багато сердитих і зажурених пацієнтів приходило до мене у сльозах, бо кохана людина зробила їм критичну заувагу – необмірковану й неправильну. Так реагувати
