була настільки важливою складовою раціону, що греки називали себе «хлібоїдами» (Гесіод, Роботи і дні, 82). З часом до раціону увійшло й споживання м’яса, але дуже помірне. Насправді м’ясо було дуже дорогим, і біднота їла його лише з нагоди релігійних свят. Переважна частина жителів міста та узбережжя частіше споживало рибу, ніж м’ясо. Була поширена також форма солодощів (trágema), до складу якої входили сухофрукти, поширений у Греції інжир, а також горіхи або солодкі фрукти у меду. До харчових продуктів широкого споживання належали також сир, цибуля та часник. Їли на дерев’яних або теракотових тарілках чи мисках, допомагаючи собі ножами для м’яса або ложками для пюре з квасолі чи сочевиці, а для споживання решти користувалися руками. За столом пили воду або молоко, здебільшого козяче, з теракотових, дерев’яних або металевих чаш. Найбажанішим напоєм залишалося, проте, вино, котре вважали найкращим даром богів. Від своєї появи вино стає прекрасним культурним маркером, виявляючи різницю між чоловіками і жінками, між греками і варварами, між людьми і богами. Аби довше та без шкоди насолоджуватися вином, греки справді ніколи не пили його чистим, а змішували з водою та підсолоджували медом; його також ароматизували чабрецем, м’ятою чи корицею та пили після того, як воно довго томилося на вогні, як варене вино.
Щодня їжу приймали тричі. Оскільки роботи та політичні збори розпочиналися зі сходом сонця, афінський громадянин дуже швидко снідав легкими наїдками (acrátisma), що складалися з невеликого хлібця з ячменя або пшениці, замоченого в невеликій кількості нерозбавленого вина; сніданок міг збагачуватися за рахунок оливок або інжиру. Близько опівдня відбувався швиденький перекус (áriston), котрий, утім, міг відбутися й ближче до вечора як полуденок.
Утім, найважливішим серед прийомів їжі був той, що відбувався наприкінці дня або навіть уночі – вечеря, або deipnon. З нагоди вечері інколи влаштовували бенкет (sympósion) для вшанування громадських свят або, у більш приватній формі, для відзначення подій у родині чи підкріплення товариських стосунків. Симпосій спочатку відігравав роль жертовної трапези в кульмінаційні моменти соціалізації аристократичної та військової еліти, а згодом набув більш поширеної форми бенкету для запрошених. Зазвичай його влаштовували у будинках найзаможніших людей або за рахунок тіасосів, члени котрих приносили із собою готові наїдки. В обох випадках, під час як частування гостей, так і пригощанні за спільні кошти, йдеться завжди про трапезу чоловіків, оскільки вільні жінки були вилучені як із політичних, так і з соціальних заходів. Єдиними жінками, котрі могли з’явитися під час другої частини бенкету, були музикантки, танцівниці та гетери, куртизанки. Грецький бенкет складається з двох частин: перша припадає на захід сонця та присвячена трапезі і споживанню наїдків (deipnon), а друга, триваліша, власне, й має назву симпосій, тобто є часом, коли «разом пили» під час бесіди на різні теми або танців та ігор різного роду.
Перш ніж увійти до будинку, де відбуватиметься бенкет, необхідно роззутися. Раби
