вже й почалася розмова.
– «Короткий курс» усі ізучаєте? – піддіваючи виделкою сало, поцікавився Путько.
– Ізучаєм, аякже!
– Через четверту главу перевалили? – бо сам на четвертій навіки застряв. Спіткнувся на діалектиці («діалектрика» – вимовляв Путько) і ні вперед, ні назад! Другий рік до особистого плану записує: «Ізучити четверту главу». А як її в біса «ізучиш», коли мовби й слова усі зрозумілі, а почнеш складати докупи – туман!
– Та ще ні… Саме дійшли…
– Ну як дійшли, то попотопчетесь! «Діалектрика» – це вам не ціпом махати!..
Випили й за «діалектрику». За четверту главу, щоб подолати. А потім уже простіші тости пішли: за Митрофана Онисимовича, його дорогоцінне здоров’я, за господаря і господиню, за процвітання колгоспу і вдале полювання на зайців.
Зашуміло, завертілося в головах – розв’язало усім язики. То сиділи мовчки, прислухаючись, що скаже Путько, тихцем заїдали, що стояло поближче, а це загомоніли, перебиваючи один одного.
– Я от що кажу: треба сіять люпин…
– Мені, натурально, до школи ходити не треба… Про дітей мусимо думати!..
– Та чого ж ви пиріжків не куштуєте?.. Беріть он той, що на вас дивиться…
– Люпин, кажу, сіяти!..
– Усі тільки й бачать: комірник, комірник… А комірник що: у Бога теля з’їв?..
– Та вам жити ще мона. Бригадирського хліба скуштуйте!
– Оце у самісіньку точку: хто бригадиром не був, той і горя не знав.
– То ви, звиняйте, й самі оті фотографії печатати будете?
– Сіять люпин!..
Торкнулися й міжнародних подій:
– Німець – людина серйозна… Я ще коли в плєну був, то вже як скаже, то скаже…
– А англичанин що – так собі?.. Янгличанина теж голими руками не візьмеш!..
– Натурально!
– А я кажу – німець!.. Од кого люпин? Од німця!.. Сперечалися, сперечалися, звернулися до Путька: розсудіть. Путько пив не менше, ніж інші, заїдав теж добряче: Твердохліб ледь встигав на тарілку йому підкладати. Почервонів, упрів, комірець білої сорочки горло здушив, однак чорної краватки не зняв: заїдала культура. Коли до нього звернулися, він не відповів одразу. Дожував пиріжок, запив узваром, витер рушнником губи.
– Питання треба правильно ставити, – мовив повчально. – Що значить: німець, англієць?.. В корінь учіться дивитись: трудящий народ у цій війні переможе чи світовий капітал… Є авторитетна думка, що переможе трудящий народ…
– А я що казав – німець! – зрадів прихильник люпину. Жінки в суперечки не встрявали. Маруся більше моталася, подаючи та приймаючи, комірничиха ж, після чарки-другої посміливішавши, пересідала, пересідала, та й сама незчулася, як опинилася біля Путька.
– Та ви ж нічого й не їсте!.. Оце горенько: мо’, не смачне?
Випила до товариша голови району чарку вже білої – розвезло зовсім.
– Оце б же я й заспівала! – і, не чекаючи, поки її попросять, підперла долонею
