між десятою й одинадцятою, – поінформував Гаррі, перевіряючи своє запрошення.
– Ти не забув забронювати автівку?
– Зробив це вчора пополудні. І підтвердив замовлення сьогодні вранці, – додав він, коли пролунав дзвінок у вхідні двері.
– Це, мабуть, Себ, – припустила Емма й зиркнула на годинник. – Навіть він прийшов вчасно.
– Не думаю, щоб він міг би запізнитися для такої нагоди, – зауважила Карін.
Джайлз підвівся з-за обіднього столу, коли Маркгем відчинив двері й відступив убік, аби дозволити Джессіці, Себу та вагітній Саманті зайти в дім.
– Ви вже снідали? – запитав Джайлз, цілуючи Саманту в щічку.
– Авжеж, дякуємо, – відповів Себастьян, натомість Джессіка вмостилася за столом і змастила шматочок тосту мармулядою.
– Вочевидь, не всі, – посміхнувся онучці Гаррі.
– Скільки часу ще в мене є? – поцікавилася Джессіка з набитим ротом.
– Не більше п’яти хвилин, – твердо промовила Емма. – Не хочу приїхати до палацу пізніше десятої тридцять, юна леді.
Джессіка намастила ще один тост.
– Джайлзе, – сказала Емма, звернувшись до брата, – було дуже мило, що ви влаштували нас на ніч, і мені лишень шкода, що ви не можете приєднатися до нас.
– За правилами, лише найближча сім’я, – пояснив
Джайлз, – і це цілком справедливо, інакше б їм знадобився футбольний стадіон, аби розмістити всіх охочих узяти участь у церемонії.
У вхідні двері тихо постукали.
– Це, либонь, наш водій, – припустила Емма.
Вона ще раз поправила шовкову краватку Гаррі, змахнула сиву волосинку з його костюма, перш ніж сказати:
– Йди за мною.
– Голова правління завжди такою лишається, – прошепотів Джайлз, проводжаючи свого шваґра до вхідних дверей.
Себ із Самантою подалися за ними, Джессіка ішла в кінці процесії, доїдаючи третій тост.
Коли Емма вийшла на Сміт-сквер, водій відчинив задні дверцята чорного лімузина. Вона завела свою зграю в автівку, перш ніж приєднатися до Гаррі та Джессіки на задньому сидінні. Саманта та Себ сіли на відкидних сидіннях навпроти них.
– Нервуєш, дідусю? – запитала Джессіка, коли лімузин рушив і влився в ранковий рух.
– Ні, – заперечив Гаррі. – Якщо ти не плануєш державний переворот.
– Не підкидай їй ідей, – втрутився Себастьян, коли вони проминули Палату громад і виїхали на Парламент-сквер.
Навіть Джессіка замовкла, коли автівка проїхала під Адміралтейською аркою до Букінґемського палацу. Водій їхав повільно по Пел-Мелл, об’їхав статую королеви Вікторії і зупинився біля воріт палацу. Він опустив скло й повідомив молодому гвардійському офіцеру:
– Пан Гаррі Кліфтон із родиною.
Лейтенант посміхнувся й позначив прізвище у своєму планшеті.
– Їдьте під аркою ліворуч, хтось
