свого володаря на дніпровський притик?!
Між тим явно задоволений їхньою розгубленістю, варяг мовив, не надто приховуючи власне торжество:
– От бачите, чесні склавини?! Бачите, як заметушилися обидва змовники?! Бояться чути правду про себе…
Натовп погрозливо загомонів: русичам також не сподобалась розгубленість князя й воєводи. Треба було щось робити, причому негайно! Інакше…
– Це все брехня, суцільна брехня!!! Ти нічого не довів, твої слова…
Проте ярл Хельґ Орвард не звернув жодної уваги на відчайдушну спробу Осколда захиститися:
– Мої слова є правдивими від початку й до кінця.
– Ні, варяже, ти брешеш!!! Варто послати за будь-ким зі старих дружинників, які пам'ятають давні часи, як вони засвідчать…
– Навіщо ж турбувати вояків, які заліковують вдома рани, отримані у давніх походах?! Краще пошукати інших доказів…
– Так-так, докази!.. Доведи, варяже, доведи, що не брешеш!.. – знову загудів натовп, проте вже не настільки впевнено, як раніше.
Вусатий здоровань енергійно трусонув головою й мовив (як здалося усім) радісно:
– Ну гаразд, обдурені склавини, ви самі цього захотіли… Натовп завмер в очікуванні. Тоді Хельґ Орвард мовив, вказуючи мечем на Осколда:
– Ось вам інший доказ. У Хьоскульда Нерішучого була потаємна прикмета, про яку мало хто знав: родимка у вигляді червоно-сонячної плями навпроти серця. Отже, заколотнику, зніми сорочку і покажи нам свої груди. Якщо ти справді склавинський князь Осколд, ніякої родимки у тебе немає – тоді нехай усіх нас негайно закидають дротиками! Але якщо прикметна пляма у тебе є – тоді ти ніхто інший, як вікінг Хьоскульд Нерішучий, збіглий від конунга Рюрика. Ну?…
На дніпровському притику запанувала жахлива тиша. Під пильними поглядами сотень очей князь жахливо зблід, немов небіжчик. Адже родима пляма у нього на грудях справді була!!! Звідки ж клятий варяг дізнався про неї?! А головне, що тепер робити?! Якщо одразу зізнатися, що родимка є – всі негайно повірять ярлу. Якщо ж заперечити… Невже його примусять привселюдно роздягнутися?!
І невже справджується наяву лихе сновидіння єпископа Михаїла?…
– Це неподобство… – пробелькотав Осколд неслухняними губами.
– Що саме називаєш неподобством ти, Хьоскульде Нерішучий?
– Це нечуване неподобство – привселюдно роздягати руського князя…
– А чого ти стидаєшся?! Покажи, що у тебе на грудях немає родимки, і…
– Ні. Ні-ні, не покажу!..
– Княже, покажи їм груди й покінчи з цим блюзнірством!!!
Тепер вже до нього звернувся Дір. Шкода, що воєвода не знав про кляту родиму пляму у вигляді маленького сонечка… І хто його за язика тягнув?!
Осколд глибоко зітхнув і відповів якомога твердіше:
– Не можу принизитися. Не бувати такому неподобству. Тоді Хельґ Орвард гучно розреготався й мовив до натовпу:
– Ну
