не руський князь!.. Докази, докази!..
Все ще не розуміючи, що відбувається, Осколд безпорадно озирався на всі боки. Так само безпорадно озиралися воєвода Дір і гридні, які, здається, розгубилися ще більше, ніж сам князь.
Тоді вусатий здоровань здійняв над головою праву руку з довгим, багато оздобленим мечем, і вигукнув:
– Замовкніть! Нумо замовкніть усі! Зараз я доведу все, що потрібно.
Гамір одразу стих, тоді варяг заговорив знов:
– Слухайте всі! Я – Хельґ Орвард, високородний ярл і близький родич конунга Рюрика, володаря ладозького і князя новгородського. Я прибув сюди, до Києва-міста, щоб навести лад у склавинських землях та викрити самозванця Хьоскульда Нерішучого, який багато років тому не виконав волю свого володаря, підступно вбив вашого тутешнього князя, незаконно зайняв його стіл і сидів на ньому донині.
– Що-о-о?! Ти що верзеш, варяже?! – обурився Осколд. Проте анітрохи не розгубившись, вусатий здоровань, який назвався Хельґом Орвардом, недобре розсміявся і прорипів:
– Що, Хьоскульде, боїшся правди?! А ось поглянь-но в очі справжньому нащадку конунга Рюрика і повтори те саме…
Хельґ Орвард зробив крок назад, щоб вивести з натовпу варягів малолітнього хлопчика.
– Ось, Хьоскульде, подивись на Інґвара – справжнього нащадка конунга Рюрика, якому він заповів княжити у Києві-місті. А доки княжич Інґвар не досягнув повних літ чоловіка, управляти замість нього і від його імені стану я – шляхетний ярл Хельґ Орвард!
– Та як ти смієш, варяже?! – знов обурився Осколд. – Я тут княжу, бо я є спадкоємцем Кия – найпершого з князів земель подніпровських…
– Ти самозванець Хьоскульд Нерішучий… – загорлав вусатий здоровань, але цієї миті їхню словесну суперечку знов перекрили крики збудженого натовпу русичів:
– Докази!!! Доведи правдивість своїх слів, варяже!!! Кажи негайно всю правду, інакше сулиці божих охоронців полетять у тебе і твоїх бродяг-вояків!..
Знову Хельґ Орвард здійняв над головою меч і знов заговорив, коли галас потроху вщухнув:
– Склавини, слухайте уважно. Багато-багато років тому брат моєї покійної дружини – конунг Рюрик послав одного зі своїх людей – Хьоскульда Нерішучого походом у ромейські землі. Але той похід по дорозі на південь спіткали суцільні невдачі: у декількох сутичках з місцевими племенами нездара згубив усе своє військо. Повернутися назад до конунга Рюрика Хьоскульд не міг – бо володар неодмінно наказав би скарати на горло боягуза й невдаху, який зганьбив усіх хоробрих вікінгів.
Мабуть, Хьоскульд Нерішучий безславно згинув би посеред боліт, але зла доля розпорядилася по-своєму: боягуз зустрів склавинського князя Осколда, який саме вертався додому після вдалого походу до землі ромейської – саме звідти, куди так і не потрапив Хьоскульд Нерішучий.
І тут з'ясувалося щось неймовірне: виявляється, склавинський князь Осколд і найбільший боягуз серед славетних північних воїнів напрочуд схожі
