і справді з ним поговорити, то це безнадійно.
– Це вже не твої проблеми. Покажи нам де ті «валети» і можеш бути вільним.
«Три валети» відкрилися лише рік тому. Гарник, який служив у війську ще не встиг наслухатися про цей заклад.
– Вадим знає. – Лесик кивнув на товариша.
– Знаю. – підтвердив Каратаєв. – Але тобі так легко зістрибнути не вдасться. – звернувся він до Петра. – Ходи покажеш.
– Але ж він мене приб’є. – заскиглів невдаха. – Я вже сьогодні один раз побував у його руках.
– Ходімо. – наказав Гарник. – Почекаєш десь на вулиці. А ми з цим Сєдаковим удвох з Вадимом і розберемось. Сьогодні заберемо у нього пістолет, а завтра накинемо план пограбування.
Діватися було нікуди. Тим паче, що в компанію ніби беруть. Лесик погодився. Щоправда, вже біля самих «Трьох валетів» спробував переконати друзів:
– А може не варто? Сєдаков не такий простий як вам це здається.
– Не тряси штанками. – порадив безстрашний Гарник. – Не мине і року, і усе це місто буде у наших руках. От згадаєш колись мої слова. Зараз головне тільки інкасаторів успішно взяти для того, щоб мати стартовий капітал.
– Твоїми устами та й мед пити. – зітхнув Лесик перед тим як залишитися наодинці.
Розділ 4
Олексій Сєдаков був бандитом широкого профілю. Він дуже любив гроші. Для нього щастя і гроші – слова синоніми. Чим він тільки не займався для того, щоб роздобути побільше зелених купюр і стати щасливим. Починав свою кримінальну кар’єру на базарі – ще вісімнадцятирічним юнаком ходив у бригаді Нестора і збирав данину з торговців польськими шмотками. Через якийсь час пішов на підвищення – неподалік від кордону у складі бригади того ж Нестора зупиняв тих, що з заходу гонять в Україну іномарки, і збирав з них данину. Але і цей «бізнес» був невічний. Бригада автомобільних нальотчиків розлетілася: когось посадили, когось закопали в землю. А Сєдаков не тільки залишився неушкодженим, але й навіть накопичив трохи грошенят для того, щоб розпочати свою справу.
Зараз під його опікунським крилом працювало з десяток проституток, які щомісяця за безпеку своєї діяльності сплачували йому непогану суму. Кілька таксистів-нелегалів, які за те, щоб стояти у грибних місцях теж платили Сєдакову.
Але це так, – дрібнота, з якої Олексій починав свій бізнес. Зараз доходи з проституток і таксистів він використовував на кишенькові витрати. Основне джерело його прибутків – це гральні автомати. Сєдаков не міг собі уявити, що від установки одного «однорукого бандита», йому у кишеню капатиме більше грошей, ніж від десяти дорогих проституток, що працюють у місті мало не цілодобово. Вдарився він у цей бізнес тільки тому, що любив збирати усе по крупинці. Частинка до частинки і так з часом можна і мільйон назбирати. Але як виявилося, від ігрового бізнесу гроші не капали, а просто текли у кишені Сєдакова.
Люди грали до нестями і програвали усе – одяг, коштовності, автомобілі, квартири. Один дивак
