В очах Лесика аж заіскрило. Але цього було мало. Олексій потягнув двері на себе, а потім ними здійснив іще один різкий удар. Лесик випустив зброю з рук, а сам похитнувся, втрачаючи рівновагу. Пістолет хлюпнувся на підлогу. Згодом слідом за «макаровим» туди ж повалився і Лесик.
Сєдаков тільки тепер зміг проявити усю свою лють. Наче хижий звір, він миттю стрибнув на жертву і, присівши, почав гамселити кулаками Лесика у живіт.
На кожен удар хлопець відповідав лише гучним стогоном. Спочатку він ще якось намагався дотягнутися до пістолета. У рукопашній сутичці Лесик навіть і не пробував чинити опір. Сили були очевидно нерівними. Тому спроба дотягнутися до втраченої зброї, це була для нього як останній шанс для порятунку. Однак і це намагання швидко зазнала краху.
Коли пальці Лесика вже ось-ось торкнулися холодного руків’я пістолета, Сєдаков з усієї сили запустив кулак у його живіт. В очах відразу ж зарябіло, замиготіло, а потім усе попливло. Удар був сильним. Гострий біль пронизав усе тіло. Здавалося, що нирки, печінка та інші внутрішні органи просто розірвалися. Лесик голосно зойкнув, відпустив зброю, якою остаточно так і не заволодів, та, інстинктивно схопившись руками за живіт, скрутився колобком для того, щоб стати менш вразливим під час наступних ударів.
Сєдаков, який до цього сидів над своїм суперником, підвівся і витер з чола піт. Видно під час такого бліцкригу він затратив немало енергії. Особливо старався, вкладаючи усю свою силу в останній удар.
Поки Лесик на підлозі корчився від болю, Олексій спокійно зігнувся і підібрав пістолет. Першим ділом перевірив чи стрілялка заряджена. Діставши з руків’я повну обойму патронів, Сєдаков ще більше розізлився і вдарив ногою у тіло лежачого суперника. Від люті очі його враз налилися кров’ю і стали червоними як у зайця.
– Ах ти сука! На тобі! На!.. – рекетир продовжував копати ногами лежачого хлопця, супроводжуючи цю розправу брутальною лайкою.
Кілька ударів прийшлися на хребет та плечі Лесика. А одного разу Сєдаков зафутболив ногою навіть у голову хлопця.
Від болю Лесик так голосно кричав, що матюків, якими бандюкович озвучував своє побоїще, навіть і не було чути.
Доки усе це могло тривати невідомо, але раптом у себе за спиною Сєдаков почув обурений жіночий голос:
– Що тут відбувається? – скрипнули вхідні двері, а потім знову почувся все той же голос. – Припиніть негайно, а то я викличу міліцію.
Сєдаков озирнувся. На порозі стояла доволі симпатична білявка, пишне тіло якої було недбало закутане у довгий махровий халат. За відсутності пояса білявка руками намагалася притримувати халат в районі живота, надійно прикриваючи свої ноги. Натомість пишні груди виглядали з-під одягу так, наче теж хотіли стати свідками того, що тут відбувається. Був у білявки і один недолік – обличчя її псував занадто довгий ніс. Власне, цей довгий ніс псував не тільки обличчя, але й увесь виховний процес над Лесиком.
З коридору почувши крики та стогін, жінка звісно ж не могла пройти осторонь, щоб не подивитися
