фінанси.
Нічого не підозрюючи, Сєдаков підняв з лавочки свою важку тушу, підтягнув джинси, які за відсутності ременя постійно сповзали з сідниць, і націлився поглядом на двері під’їзду. Схоже його такий варіант теж влаштовував. На випадок відсутності грошей, можна було пом’яти ногами свого боржника і на вулиці. Але у квартирі це робити зручніше. Спокійніше…
Олексій піднімався по сходах слідом за Лесиком. Поки хлопець шукав ключі і відчиняв вхідні двері, він за його спиною уже почав демонстративно розминати м’язи. Потім, коли двері відчинилися, переступив поріг і, недовго затримуючись у коридорі, зайшов у кімнату.
– Що пити будеш, чай чи каву? – по-господарськи поцікавився Петро.
– Спочатку давай гроші. – гаркнув Сєдаков, наганяючи страху на хлопця своїм грізним голосом.
З такими вокальними даними годиться на цвинтарі хіба що могили копати. Там вже точно його ніхто лякатись не буде.
Олексій був не надто високим на зріст. Десь такий як Лесик, а може навіть і на якихось 2–3 сантиметри нижчий. Але за рахунок заняття спортом і за рахунок своїх холодних синіх очей, в яких завжди віддзеркалювалися гроші, незалежно від того на що він дивився, «кредитор» виглядав потужно і грізно. Такого голими руками не візьмеш. Навіть і пробувати марно. Але коли у тебе є зброя? Тоді зовсім інша справа.
Лесик на якусь мить замешкався, витримав паузу, щоб оволодіти собою і десь з глибини душі почерпнути хоробрості.
– Гаразд, секундочку. – мовив хлопець, а потім запустив руку за пояс і дістав звідти пістолет.
– Е, е, ти що в сосну вдарився? – переляканий Сєдаков почав оглядатися по сторонах у пошуку шляхів для відступу.
Озброєний Лесик стояв на порозі і єдина можливість для втечі з однокімнатної квартири – це тільки через вікно. Але така перспектива була маловтішна, враховуючи, що помешкання боржника знаходилося на восьмому поверсі.
– Ану цить, мордо бандитська. – хлопець націлив пістолет на свого кредитора. – Руки вгору.
Сєдаков задер догори свої пружні біцепси, але пригрозив:
– За такі жарти тобі доведеться дорого заплатити.
– Будь-ласка, повернися до мене спиною. – ввічливо попросив Лесик, так ніби й не почув слів свого кредитора.
Сєдаков чемно виконав цей наказ і знову попередив:
– Тобі такі витівки дорого обійдуться. Ти геть чисто здурів. Ти хоч усвідомлюєш що ти робиш?
– Ану закрий пельку. Я тут в хаті господар. – заявив раптово змужнілий господар помешкання і після паузи додав. – Слухай мене уважно. За борг не хвилюйся – я тобі віддам усе до копієчки. Коли у мене з’являться гроші, тоді й віддам.
– Лічильник включений. Набіжать серйозні відсотки. – Сєдаков хоч і знаходився під прицілом, але невпинно продовжував рахувати свої прибутки. Злегка оглядаючись, він зміряв поглядом свого бунтівного боржника.
– Ти отримаєш дві тисячі доларів. Ні копійки більше, ні копійки
