злинув тиждень. Суботнього дня прийшла родина Троянів, і завели розмову, аби молода пара переїздила жити до них. Євдокія сяяла від радощів, що знову опиниться у рідній хаті, та ще й з коханим. Грицько, як і належить, противився, щось говорив про спорудження власної хати, та все ж згодився побути деякий час у приймах у Троянів.
Увечері того ж дня перевезли молоду сім’ю до нареченої. Андрій з Яремою повернулися до свого двору, а тут всі занудьгували… Навіть малий Миколка і той не дошкуляв нікому, а сидів тихенько побіля ніг Дарини, не розуміючи, куди поділися Грицько з Євдокією…
Перемир’я
З початку 1649 року в Україні настало деяке затишшя, і тривало воно десь до початку літа. По містечках і селах до козаків і тих селян, що брали участь у повстанні під проводом Хмельницького, відчувалася велика повага з боку людей. Вони мали право бути вільними господарями. Власники наділів землі могли користуватися ще й найманою працею. Ті, хто хотів взяти землю і міг її обробляти, брали наділи і навесні засівали з великою надією підправити своє матеріальне становище. Існував договір з кримським ханом про ненапад татарських орд на Україну – у зв’язку із союзницькими зобов’язаннями в боротьбі проти Речі Посполитої. Це був щасливий проміжок часу в Повстанській війні, що почалася 1648 року. Та польський король Ян Казимир і не думав дотримуватися умов мирного договору і вже з весни почав збирати військо для продовження війни з Хмельницьким.
Богдан, маючи скрізь «вуха та очі», довідався від своїх людей, які були навіть у Варшаві, в оточенні короля, про такі підступні наміри. Може, тепер і жалкував Хмельницький, що не послухав своїх радників і відмовився йти на Варшаву, хоча передбачав брехливість обіцянок короля під час облоги Замостя.
В Україні взимку перебували комісари від короля, проводилось узгодження кордонів підвладних територій, кількості реєстрових козаків. З великими потугами уклали перемир’я до Трійці 1649 року. У ці часи на свідомість Богдана Хмельницького, його уявлення про боротьбу українців за своє визволення мав чималий вплив Патріарх Єрусалимський Паїсій. Він висвятив його на титул руського князя і благословив на створення незалежної православної Української держави. Гетьман тоді вже відкрито висловив перед членами польської комісії і її головою, воєводою Адамом Киселем, думку про звільнення від Речі Посполитої. Він зауважив, що досі воював через заподіяння кривди йому особисто, а тепер – воюватиме за весь український народ, за незалежність і самостійність. Окрім цього, святий Патріарх Паїсій вінчав Богдана з молодою дружиною, очистив його від гріхів і причастив дарами Господніми, цим самим високо підняв дух гетьмана та його впевненість у собі.
Хмельницький всіляко відтягував переговори з комісією і готувався до війни, щоб розхитати підвалини польської держави і вже остаточно перемогти Річ Посполиту. Одночасно з приготуваннями до нової війни він вів переговори з іноземними правителями. Від зими цього року Богдан посилив дипломатичну активність.
