сувенірного ринку я звертаю ліворуч, на вулицю, що веде до Пушкінської площі та публічної бібліотеки.
Будинок на розі. На стіні – чорна мармурова дошка: «Даґні Юль. Норвезький автор, чиє життя трагічно обірвалося в “Ґранд-готелі” 5 червня 1901 року».
Ані статі, ані віку, ані портрета.
Того дня я закинув роботу над етнографічними документами й вирішив дізнатися щось про цю смерть. Тбіліські газети початку сторіччя мовчали. Ані 6, ані 7 червня – жодної звістки з цього приводу. Тоді я зазирнув до енциклопедії мистецтв.
Тут була Мадонна
У вузькому колі її називали Аспасія – на честь знаменитої грецької куртизанки. У побуті – просто Даґні. У паспорті значилося «пані Пшибишевська».
Після смерті всі ці імена забудуть – залишиться лише портрет пензля художника Мунка, який писав із неї «Мадонну».
Історія цієї жінки почалася в кабаре «Чорне порося» в Берліні, а закінчилася в Тифлісі.[1]
Ось що говорить енциклопедія про її останні роки.
«У Даґні був роман як мінімум із трьома чоловіками в Парижі, зокрема з Владиславом Емериком, сином власника нафтових веж. Чоловік Даґні, Станіслав Пшибишевський, мав зв’язок із дружиною свого приятеля Яна Каспровича та ще з однією жінкою на ім’я Анеля Пайонкувна. Остання народила від нього дочку.
Попередня дружина Пшибишевського, Марта, загинула за загадкових обставин. Слідство запідозрило в її вбивстві Станіслава і Даґні, але зупинилося на версії самогубства.
1901 року один із коханців Даґні, нафтовий магнат Емерик, запросив подружню пару в подорож Кавказом.
5 червня 1901-го в номері “Ґранд-готелю” у Тбілісі коханець вистрілив Даґні в голову. Наступного дня вбивця застрелився сам…»
Так, у кількох коротких реченнях, описана бурхлива історія цієї жінки.
Коли б моя воля, замість чорно-білої меморіальної таблички, яка вводить в оману перехожих на перехресті вулиць Атонелі і Хідіс куча (дослівно: «Вулиця мосту»), там висіла б кольорова репродукція «Мадонни» Мунка з коротким підписом: «У цьому будинку 100 років тому загинула норвезька секс-туристка Даґні Юль. Після неї залишилися двійко дітей, два коротких оповідання й ось ця картина».
Едвард Мунк, «Мадонна». Модель – Даґні Юль
Що трапляється в Тбілісі з непроханими гостями
– Якої ви думки про грузинів? – запитав я барона Фіно, нашого консула в Тифлісі, який прожив серед них уже три роки.
– Це народ узагалі без вад, з усіма чеснотами, – відповів той.
Олександр Дюма. Кавказ
У Парижі, Москві чи Тель-Авіві вас не будуть любити тільки за те, що ви українець. (Набагато частіше – навпаки.)
У Парижі гостя не тягнуть до себе додому пригощати вином і знайомити з дружиною лише тому, що він видерся на дах особняка під приводом сфотографувати міський пейзаж.
І якщо Париж може погрожувати за це депортацією, то у Тбілісі
Назва Тбілісі за часів російського володарювання.
