ушол із лагєря в галубиє далі…Шол тагда Вітюшенькє двадцать пєрвий год…
Особливо часто вони звучали, коли був Толя Пиріжок – гінкий довгобразий грек, улюбленець місцевих дівчат-малоліток, які ще й дотепер кажуть згадуючи: «Ето било, кагда я, блять, гуляла с Піражком». Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку. Впередостаннє він, кажуть, порізав бритвою-«мойкою» чоловік сім в ресторані «Росія», нікого, правда, не відправивши при тому на той світ. Д’Артаньян. Тепер десь в смугастій робі, на Бердичеві. А прізвище у Толі оригінальне – Христодуліді.
Навіть Юра Садовський покурює стихаря. Невідомо тільки, де він умудряється діставати анашу, Юра – приятелів у нього немає, а з такою, спотвореною інтелектом зовнішністю, до циганів краще не потикатися. Павло ось недавно ходив на Зелений з Абреком за самогоном, самогон – не анаша, так і то щось підозріло джерґотіли між собою циганки за забором – «ґаджьо, ґаджьо». Ґаджьо – це чужак, як ґрінґо у мексиканців.
Юра на тлі Пашкового оточення виглядає чужорідним тілом, але зрідка, коли Юрі вдається застати Павла вдома, вони спілкуються, і Павло проводжає Юру в бік Димитрівського, де Юра живе, теж з батьками. В останній Юрин візит Павло дав йому дві батькові книжки, Плужника і Антонича, треба б не забути потім. Юра ж, в свою чергу, розповідав про якихось оберіутів і в’їдливо, як здалось Пашку, пояснював, що «дир-бул-щил» написав Кручьоних, а не Бурлюк, як чомусь здавалось Пашкові.
Якихось особливих незручностей наркомани Пашку не приносять. Хіба материну миску, в якій вони вижарювали «зеркало» в нього на кухні, пустив їх якось Пашок, так і не вдалося повністю віддраяти від брунатного накипу. Та ще вночі будить його іноді Вадік Хмирь з Вагонки, котрий, одружившись, живе тепер в Пашковому будинку.
– Алла! – кричить Хмирь під балконом. – Ангідрид я дістав. А ацетон єсть, Алла?
Кричить він саме тоді, коли Павло якраз починає провалюватись у сон – якась чуйка у Хмиря. Хоча його присутність у дворі є Пашкові корисною, через Хмиря на Пашка менше уваги звертають. Хмирева жінка Алла, сестра Колі Чайника, теж наркоманка. В наркомани йдуть цілими родинами. Є вже й династії – старший брат, менший.
«Козли», – часто думає Пашок про наркоманів. Ну хіба не нікчема той тип, що приїздив з Тольою Кришталем – замість шнурків білизняні мотузки, опухлий якийсь. Іншого разу Пашку їх шкода. Просто не повезло пацанам. Не кращі від них, навіть гірші, живуть собі, дітей чукикають, а цих щось їсть зсередини, палить і жене на ДД, до «індєйців», як наркомани називають циганоту. Може, це такий замінник духовних пошуків – двиганина їхня, ерзац метань і пристрастей?
Заходять наркомщики і в гриль. Це як повернення блудного сина. Тих, що поєднують кайф, чергуючи то наркотик-«ширку», то алкоголь-«синьку», грилик приймає радо. Єгор з таких. «Пацани, я многоборець, – з награною поважністю
