напрямку. Усі орбіти у просторі лежать практично в одній площині.
По-друге, великі планети можна розділити на дві групи: менші за розмірами скелясті планети земної групи близько Сонця та більші, багаті на водень газові планети-гіганти, що розташувалися далі від центральної зірки. Газові гіганти мають багато супутників та кільцеві системи, утворені з каменю та льоду.
По-третє, Сонячна система населена цілими роями комет та астероїдів. Астероїди сконцентровані в головному поясі астероїдів та частково у поясі Койпера, а комети спостерігаються частково в тому ж поясі Койпера, а походять, за сучасними уявленнями, з віддаленої хмари Оорта.
Нарешті, четвертою особливістю Сонячної системи є те, що для неї справедливі деякі винятки з загальноприйнятих правил та законів. Так, стабільно існують планети з незвичайними нахилами осі обертання, дуже великі супутники планет або супутники з незвичайними орбітами тощо.
Неоднорідності в протопланетному диску створюють умови для виникнення планет та малих тіл
Орбіти великих планет Сонячної системи у просторі
Пилова теорія, з якою ми щойно познайомилися, пояснює левову частку таких несподіваних на перший погляд фактів. Проте ви не повинні гадати, що історія народження Сонячної системи вже є «розв’язаною задачею». Теорія завжди тісно пов’язана з тим, що ми спостерігаємо на практиці. Нині науковці займаються пошуками відповідей на конкретніші питання: чому саме там, саме таких розмірів та саме такого складу утворилися планети і т. ін.
Навіть маючи певність, що пилова теорія є правильною, ми не можемо не запитати: чи була наша сонячна туманність приречена сформувати Сонячну систему, яку ми спостерігаємо тепер? А що було б, якби деякі процеси пішли трохи не так, як це фактично сталося? Ми не знаємо напевне, чи призвело б це до радикальних змін у структурі Сонячної системи, а чи принесло б тільки такі зміни, як виникнення життя на Землі.
Планети земної групи
Як ми вже згадували, великі планети Сонячної системи можна поділити за певними ознаками на дві групи: планети земної групи, до якої належать Меркурій, Венера, Земля та Марс, та газові планети-гіганти, а це Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. З певних причин Плутон не увійшов до жодної з груп. Можливо, саме тому тепер тривають дебати з приводу того, чи варто взагалі вважати Плутон великою планетою, чи, може, його краще «записати» до великих астероїдів поясу Койпера?
Планети земної групи мають декілька спільних рис. Так, це досить маленькі порівняно з газовими гігантами планети з досить великою середньою густиною речовини (у всіх планет земної групи її значення знаходиться в інтервалі близько 4–5,5 г/см3). Три з чотирьох планет мають атмосфери (крім Меркурія), усі планети складаються з металевого ядра та скелястих порід, що утворюють
